Рівень:
При знайомстві
з матеріалами чоловічого просвітництва новоприбулий камрад неодмінно натрапляє
на купу різноманітної інформації про ранги й так звану рангову теорію. Так само
вчення про ранги є однією з основ курсів пікапу. Та й узагалі, мало хто не чув
слово «альфач». Хтось одразу уявляє мегауспішного бізнесмена, хтось —
брутального бидлосамця з тваринними повадками, але практично кожен має в голові
заготовлений образ чоловіків цього типажу.
Особисто я
вважаю недоцільним заглиблення в різні рангові теорії аж до точних грецьких
літер. Теорій цих немало, вони багато в чому суперечать одна одній, а тому при
їх детальному вивченні в голові може утворитися каша, що не сприятиме
подальшому прозрінню. Тобто я не маю нічого проти ознайомлення з ранговими
теоріями заради загальної поінформованості та вироблення власного погляду на
питання. Але я точно проти пошуку єдино правильного вчення про ранги.
Проблема в
тому, що всі рангові теорії беруть свій початок від класичної етології (академічної науки про
поведінку тварин), а отже вони проектують ієрархії тваринних спільнот на людей.
Водночас поведінка конкретного індивіда в суспільстві є надто складною та
багатовимірною, щоб можна було достеменно визначити місце, яке він би займав у
первісній зграї людиноподібних мавп. Іншими словами, сучасна людина може мати
таку характеристику, але характеристика ця надто розмита для точного
визначення.
Для загального орієнтування розглянемо крайні
точки рангової шкали: