Як не помилитися з вибором професії

Рівень:

Цей пост адресовано передусім юнацтву, яке опинилося на роздоріжжі вибору професійної реалізації. Проте, оскільки моя аудиторія складається переважно з дорослих чоловіків, закликаю їх поширювати викладені нижче думки серед знайомих представників і представниць молоді, яким бажаєте добра і щастя. Якби я допетрав до цих думок у свої підліткові роки (замість того щоб вестися на поради «всезнаючих» дорослих щодо «перспективної» професії), моє життя певно склалося б зовсім по-іншому. І не було би витрачено РОКИ часу, а також тони нервів і сил на цілковито «не мої» заняття.

Колись писав, що наші таланти (тобто царини, до успіху в яких ми маємо природні задатки) яскраво проявляються в дитинстві. Хтось дуже вправно малює, хтось від ранніх літ проявляє неабиякі фізичні здібності в спорті, а хтось настільки живе технікою, що його буквально не відірвати від профільної літератури. Проте на момент обрання професії Система (переважно вустами батьків) вдовблює дитині, що її улюблені заняття — це все «несерйозно», й треба націлюватися на щось «перспективне». Так, другий варіант може конвертуватися в солідні гроші (хоча в переважній більшості випадків це не так), але в доважок до зароблених грошей дуууже часто додається криза середнього віку, відчуття внутрішньої порожнечі, беззмістовності свого існування, виразне переживання своєї нещасливості, нервові й психічні розлади, алкоголізм тощо. Аби переконатися в цьому, варто поглянути на життя багатьох людей, яким зараз 40–50.

Щоб уникнути такого непривабливого майбутнього, при виборі конкретної справи для власної професійної реалізації варто послідовно поставити собі всього два питання й чесно відповісти на них:

1. Чи виникає в мене бажання займатися цим, навіть якщо мені за це нічого не платитимуть?
2. Чи виникає в мене бажання займатися цим, навіть якщо за можливість займатися цією справою з мене братимуть гроші?

Якщо ви ствердно відповіли на обидва питання, вітаю: ви справді обираєте справу вашого життя, до якої маєте цікавість та задатки від природи. Якщо ж ваше заняття не пройшло перевірку вже першим питанням, не обманюйте себе: йдеться не про справу всього життя, а про звичайне заробітчанство грошей. При чому це заробітчанство може здійснюватися як під морозним вітром на якійсь польській чи чеській будові, так і в тепленькому офісі з численними корпоративними «плюшками» на кшталт безлімітної кави/чаю й безкоштовного абонемента до фітнес-клубу — принципової різниці немає. Жодним чином не відмовляю від вибору суто заробітчанських варіантів, якщо маєте конкретні цілі матеріально-фінансового характеру. Просто закликаю не сакралізувати заробітчанство, а ставитися до нього суто практично: зароблю цим ремеслом трохи грошенят, щоб на зароблене насолоджуватися життям й присвятити себе справді «своїй» справі. Інакше маєте всі шанси з роками отримати невтішний душевний стан, описаний вище.