З 30-річчям відновлення Незалежності України!

Друзі! Цього визначного дня висловлю деякі думки стосовно круглої часової віхи для нашого суспільства: з чим ми до неї підійшли й що нас чекає найближчим майбутнім — нас як спільноти й кожного зокрема.

На моє переконання, Україна як держава й суспільство стоїть перед трьома ключовими викликами для свого існування та розвитку (в порядку зменшення критичності):

1. Національна безпека та оборона.
2. Устрій міжстатевих стосунків та демографія.
3. Економіка.

З першою задачею ми загалом впоралися. Хоч і не безкровно та зі втратою 7% території, але соціологічні заміри засвідчують, що в Російського імперського проєкту немає жодних шансів на перемогу в умах українців. З чим уже можна й треба всіх нас привітати!

Щодо економіки. Так, ми лишаємося однією з найбідніших країн Європи, але тут ключовим є слово «Європи». Водночас набір благ, доступний середньостатистичному українцеві, суттєво більший від набору благ, доступного середньостатистичному землянину. Що вже дуже непогано: без суттєвих економічних потрясінь нам не загрожують голод та інші катаклізми, що ставлять під питання фізичне виживання людини. І тенденція тут цілком задовільна, принаймні з ніг української економіки знято кілька важких гирь, успадкованих від Радянського Союзу.

А от з другим за важливістю викликом поки що все погано. Цьому є кілька причин, але чи не найголовніша полягає в тому, що МИ ЯК СУСПІЛЬСТВО РОБИМО ВИГЛЯД, ЩО НЕ ПОМІЧАЄМО ЖАХЛИВОЇ КРИЗИ МІЖСТАТЕВИХ СТОСУНКІВ, та продовжуємо пускати цю проблему на самоплив. Наслідком цього маємо 70-відсоткове співвідношення розлучень до шлюбів, коефіцієнт фертильності, близький до 1 дитини на 1 жінку, двократне перевищення смертності над народжуваністю тощо. Передбачаю, що вже найближчим десятиліттям демографічні справи в Україні стануть настільки поганими, що міжстатевий наратив неминуче актуалізується в суспільному дискурсі, при чому з особливою гостротою. Для такого прогнозу не треба бути Нострадамусом — варто лише подивитися на те, що вже відбувається в західних суспільствах. Україна безсумнівно належить до Західної цивілізації (хоча й наразі наше положення в ній є виражено периферійним). Ми приречені повторювати розвиткові тренди західних сусідів.

І саме тому я бачу наступне десятиліття для нашої держави не лише десятиліттям безпрецедентної демографічної скрути, але й ДЕСЯТИЛІТТЯМ МАСОВОГО ПРОЗРІННЯ — ДЕСЯТИЛІТТЯМ ТІЄЇ САМОЇ «ЧЕРВОНОЇ ПІГУЛКИ». Закликаю всіх прозрілих українців робити все від нас залежне, щоб пришвидшити поширення правди! Для цього маємо найголовніший інструмент, здобутий разом з Незалежністю, — свободу, зокрема свободу слова!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!