Чи не найглибінніше рабство, яке проявляє більшість людей, — повне узалежнення свого життя від суспільного схвалення чи осуду. Трагікомічний парадокс цього рабства полягає в тому, що ледь не кожен із цієї більшості діє цілковито всупереч інтересам себе як особистості (аж до добровільної загибелі), при цьому його жертва не робить щасливими інших представників згаданої більшості, але він твердо виконує волю суспільства як окремого колективного суперорганізму.
Чи не найголовніше протиріччя людської природи — поєднання неймовірно сильного потягу до побудови ієрархій з бунтом особистості проти ієрархічності. Це протиріччя є потужним рушієм розвитку на рівні людської цивілізації, але воно ж приносить стільки нещастя на рівні індивіда.
