Рівень:
Миколай Коперник, Ісаак Ньютон, Даніель
Бернуллі, Георг Симон Ом, Альберт
Енштейн, Макс Борн, Сергій
Корольов, а також Джон Бардін, Вільям Бредфорд Шоклі та Волтер Гаузер Браттейн (троє
лауреатів Нобелівської премії з фізики за 1956 р., отриманої за винайдення
транзистора). Знаєш, що об’єднує цю
десятку видатних людей з минулого? Те, що втілення їхніх винаходів та
відкриттів оточують мене в момент написання цього поста. Якісь із цих імен ти
точно знав, якісь уже призабув після школи, але без результатів їхньої діяльності
неможливо уявити зручності сьогоднішньої цивілізації.
А тепер кілька запитань у студію!
- Як звали дружин усіх цих чоловіків? (Спойлер: не у всіх вони були.)
- Як звали їхніх дітей? (Спойлер: не у всіх вони були.)
- Яким був їхній заробіток за життя?
Як ти вже міг
здогадатися, перелічені особистості навічно вписали власні імена до історії не через ті
атрибути, якими буцімто «повинен» володіти успішний, «справжній» чоловік 21 століття.
Тоді завдяки чому вони знайшли істинне безсмертя в своїх творіннях, поки інші ганялися
за безсмертям у нащадках, у продовженні роду? Я вважаю, що завдяки ВЛАСНІЙ СПРАВІ, яка могла зробити світ
кращим і таки зробила його кращим. Історія доводить, що саме в цьому й полягає
істинне покликання чоловіка — трансформувати
навколишню дійсність. Для чого природа дала йому мозок, оснащений двома
надважливими інструментами — пізнанням і творчістю.
Гаразд, спитаєш
ти, але як це все стосується конкретно твого життя? Власна справа доступна
кожному, її не пізно реалізовувати в будь-якому віці. Як її віднайти? Просто
замислись, до якої діяльності тебе тягне від щирого власного бажання, не з-під
палиці. Щирий внутрішній потяг — запорука того, що вищі сили дали тобі
потенціал досягти успіху в цій справі. Відсутність потягу говорить про те, що
це не твоє. Не тільки жінку не можна полюбити через зусилля, ця істина
стосується й різних занять.
Нічого не
спадає на думку? Життя змусило роками, десятиліттями думати тільки про роботу,
суспільне схвалення й успіх у протилежної статі? Тоді виділи один вечір,
усамітнись та почни якнайдетальніше згадувати, чим ти міг годинами захоплено
займатися в дитинстві. Саме так розкривалися твої таланти, дані від народження.
Але Системі вони були нецікаві, Система потребувала слухняних примітивних
механізмів, які би виконували її задачі. Тому ті речі, на які вказувало тобі
серце, було названо несерйозними й безперспективними. Ти мусив забити власний
час якимось «перспективнішим» ремеслом й жити зовсім не своє життя. Проте ти ще
встигаєш повернути собі власний світ!
І наостанок, чи
поєднується власна справа зі стосунками з протилежною статтю? Так, але за
певних умов. Для себе я їх виразив через такий алгоритм:
- Я маю власний життєвий шлях, я йду і йтиму ним.
- Якщо тебе це не влаштовує, нам краще не сходитися.
- Якщо бажаєш, можеш іти цим шляхом поряд зі мною. Чудово, якщо ти станеш моєю музою й додаватимеш мені сил на моєму шляху. Водночас достатньо просто не заважати мені.
- Якщо однієї миті ти вирішиш полишити мене на моєму шляху, я тебе не триматиму. Бо моє життя не спорожніє без тебе.
- Якщо ти вирішиш підмінити мій шлях собою, ми одразу розстанемося.
Немає коментарів:
Дописати коментар