Два ключових блага, які не купиш за гроші

Рівень:

У попередньому пості я описав, чому при плануванні власної економічної діяльності слід зосереджуватися не на сумі зароблених грошей, а на ефективності витрачання свого часу як істинно невідновного життєвого ресурсу. Сьогодні хочу поговорити про те, чому гроші не зможуть стати універсальним мірилом твого успіху, навіть якщо ти навчишся заробляти їх багато і швидко. Іншими словами, чому не варто підносити саме фінансову успішність людини до абсолюту.

Не збираюся лити багато духовної «води» про те, що щастя не в грошах. Натомість говоритиму лише про конкретику, яку можна «помацати» (зокрема й буквально 😜).

Звичайно, всім нам потрібно щось їсти, у щось вдягатися та мати дах над головою. Ці та інші подібні потреби обумовлені тим, що homo sapiens — типовий біологічний організм, залежний від власного метаболізму та умов навколишнього середовища. Гроші пречудово вирішують описані потреби, тут я жодним чином не применшуватиму їхню важливість.

Якщо ти подумав, що в цьому пості йтиметься про здоров’я, то це не так. Звичайно, 4-му ступеню раку та іншим невиліковним (на теперішній час) хворобам грошові знаки не зарадять. Водночас ефективність лікування більшості недугів цілком залежить від сум, якими ти володієш. Девід Рокфеллер, який пішов від нас на 102-му році життя та в тілі якого встиг побувати цілий набір чужих органів, передає вітання з того світу.

Я ж хочу зупинитися на двох приємних і корисних аспектах життєдіяльності чоловіка, які самі по собі не потребують жодних грошових вливань. Це кохання та дружба. Знову-таки, далі не буде моральних проповідей, лише конкретика (спойлер: з душком цинізму). При чому я спробую дати власні суб’єктивні визначення цим двом поняттям методом «від супротивного». Для цього розгляну явища, які називають цими словами, але які ними не є. Отже…

Про кохання. Говорячи про кохання дівчини/жінки до чоловіка, я розумію стан самки людини розумної, в якому конкретний самець цього виду «пробиває» її на інстинкт розмноження. В цьому стані дівчина/жінка докладатиме максимальних зусиль, щоб бути поряд з цим чоловіком й поширити його генотип у власних дітях.

Тут треба зробити дві важливі примітки. Репродуктивні інстинкти людини сформувалися еволюційно багато сотень тисяч (якщо не мільйонів) років тому, коли не було засобів контрацепції й коли ще не виник інститут індивідуальної власності на матеріальні блага. А це проявляється в таких особливостях справжнього жіночого кохання:

1. Максимальне задоволення від близькості з бажаним чоловіком дівчина/жінка отримуватиме під час сексу. Включно із захищеним сексом. Це зумовлено тим, що давнім інстинктам самки homo sapiens достатньо самого «процесу», адже в ті далекі часи коїтус з високою ймовірністю призводив до запліднення. Поява презервативів та інших контрацептивів не встигла скоригувати жіночі інстинкти, оскільки на часовій осі еволюційних процесів це відбулося секунду тому.
2. Жіночим репродуктивним інстинктам байдужий матеріальний і фінансовий стан чоловіка. Коли ці інстинкти формувалися, не було ані грошей як таких, ані дорогих яхт, ані крузаків із геліками, а будувати величезні маєтки первісні люди ще не навчилися.

Той з читачів, який із власного досвіду розуміє, про що я пишу, знає просту істину: із закоханої дівчини/жінки можна вити мотузки. Вона завжди готова відкласти свої справи, щоб побачитися з тобою. Якщо обставини справді унеможливлюють ваше побачення сьогодні ввечері, вона ніколи не відморозиться, а натомість сама запропонує альтернативний час. Але є й побічний ефект: якщо твоя з нею симпатія невзаємна (тобто коли вона тебе хоче, а ти її ні), тобі доведеться докласти певних зусиль, щоб здихатися від неї та від її настирливості.

Тому ж молодому читачеві, який вважає, що це все не про нього, я наполегливо раджу не вішати носа. Якщо ти це читаєш, отже тема міжстатевих стосунків тобі цікава, а отже ти не є омега-самцем з точки зору етології (хоча батьки й суспільство намагалися весь час переконати тебе в цьому). Річ у тім, що біологічним омегам дівчатка практично не цікаві, таким чином природа допомагає їм усунутися від процесу розмноження. Якщо ти щось чув про асексуалів, то це воно. Тому, якщо ти маєш запит на міжстатеву взаємодію, у світі точно є самиця людини, інстинктам якої ти небайдужий. Інша річ, що ця сама самиця може бути байдужа (а то й огидна) твоїм власним інстинктам, але взаємності ніхто не обіцяв…

Про «кохання», яке не є коханням. Тобто про проституцію. Якщо з класичною, роздрібною проституцією все більш-менш зрозуміло, то явище побутової, гуртової проституції потребує хоча б мінімального пояснення. Це коли одразу після знайомства вона починає пред’являти численні претензії на кшталт «справжній чоловік повинен задовольняти всі жіночі примхи», «справній чоловік повинен заробляти від …» та іншу маячню зі згадуванням «справжності», яку треба доводити. Відповідно, жіночу увагу в таких стосунках треба або безпосередньо підкуповувати, або хоча б демонструвати готовність викласти максимальну суму грошових знаків, щоб «королівна» вибрала тебе з-поміж твоїх конкурентів (наче на аукціоні). В описаному випадку жіночі репродуктивні інстинкти не бажають цього «справжнього чоловіка». Тому для чоловіка секс із побутовою повією, завойований ціною чималих матеріальних ресурсів і зусиль, нагадуватиме рухи рубанка по колоді. Особисто я через це проходив. 😟

Про дружбу. Дружніми я вважаю стосунки, побудовані на спільності життєвих поглядів та нематеріальних інтересів, що проявляється в насиченому й цікавому спілкуванні, а також у готовності добровільно допомагати один одному. Для дружніх стосунків байдуже, чи є між людьми різниця в матеріально-фінансовому стані. Це доведено й тим, що по-справжньому дружні стосунки можуть виникати між представниками абсолютно різних професій. У дружніх стосунках відсутня конкуренція.

Про «дружбу», яка не є дружбою. Сюди я включаю стосунки між людьми, пов’язаними життєвими обставинами і тільки ними. Найяскравіший приклад — це колеги по роботі, яких об’єднують лише професійні інтереси. Такі люди можуть дуже активно спілкуватися протягом робочого дня, проте їхнє спілкування зводитиметься або до вирішення суто робочих моментів, або до максимально нейтральних, толерантних і «загальноприйнятих» тем типу футболу, дорогих автомобілів, фінансової успішності тощо. Апофеоз таких стосунків — це корпоративи й увесь той треш, що на них відбувається.

Бізнес-партнерство так само не слід вважати дружбою. Тут ідеться про людей, об’єднаних спільною фінансово-матеріальною метою. Якщо партнерів більше нічого в житті не пов’язує, то при досягненні мети їхні долі розійдуться (наприклад, щоб досягати вже більших цілей з новими партнерами). Гірший, але поширений випадок, — коли в боротьбі за свою ціль один з партнерів кидає іншого. Тут важливо визнати, що це не є зрада друга іншим другом, дружби там від початку й не було.

Фальшиву дружбу легко розпізнати за фактором конкуренції. Колеги так чи інакше борються за прихильність начальника, щоб одному з них піти на підвищення. Бізнес-партнери конкурують за більшу долю прибутку від успішного проекту. Ну й згадаймо класичний сюжет: коли двоє друзів-підлітків закохуються в одну дівчину, їхній дружбі кінець…

Епілог: навіщо нам підміняють поняття

Замість підсумків пропоную поміркувати над кількома запитаннями:

• Чи буде щасливим чоловік, який усі свої сили кине на досягнення фінансового успіху, проте не матиме справжніх друзів та не пізнає щирої, інстинктивної симпатії від протилежної статі?
• Чи така вже щаслива старість мультимільярдера, оточеного розкішшю, молоденькими коханками та догідливою прислугою?
• Яким типом кохання зцементовані стосунки більшості пар, які ти бачиш навколо?
• Чи вигідний для існуючої економічної системи чоловік, який значну частину свого часу проводить з друзями та присвячує своїм хобі?
• Чому так активно нав’язується стереотип, що в стосунки з дівчиною/жінкою треба вкладатися фінансово?

Бажаю продуктивних роздумів! 😉