Про власний досвід самітництва та світогляд самітника (інтерв'ю для Men`s Rights Ukraine)

Як і обіцяв у попередньому дописі, викладаю повний текст свого інтерв'ю для сайту mensrights.org.ua.

Як виглядає побут чоловіка, який веде такий спосіб життя? Чи є сім'я, дівчина, коханка, діти?

Якщо коротко, то моє життя MGTOW стоїть на підвалинах самодисципліни, раціонального усвідомлення власних потреб та інтересів, а також максимально ефективного керування своїм часом. Взагалі, час — це по-справжньому невідновний життєвий ресурс. Гроші, майно, стосунки — це все може з’являтися в житті та зникати. А марно витрачений час назад уже не повернеш…

Якщо описувати детально, то я живу за певним розкладом дня й тижня. Ретельно планую поточні витрати, щоб відкладати залишок від доходу на задоволення більш масштабних потреб, наприклад для збагачення власного світогляду завдяки подорожам. Не лінуюся готувати собі страви домашньої кухні та тримати житло в чистоті й порядку. Практикую регулярну фізичну активність. Намагаюся мінімізувати свої шкідливі залежності, зокрема від алкоголю. Взагалі, здорова любов до себе — це ефективний стимул дбати про власне здоров’я.

Свого часу спеціально націлився на дистанційну роботу поза офісом чи виробничим цехом. Ця обставина так само полегшує керування своїм часом. Хоч за бажання можу заробляти й більше, беручи більше замовлень, але за грошима не женуся. Знову-таки, мій час мені дорожчий.

Маю творче хобі — веду блог, у якому ділюся своїм досвідом життя MGTOW та іншими знаннями й спостереженням стосовно міжстатевих стосунків з іншими чоловіками, яким це цікаво.

Так званої узаконеної сім’ї ніколи не мав. Дітей немає. До свого прозріння мав досвід кількох «цивільно-гостьових» шлюбів. Але після того, як два роки тому прийняв «червону пігулку», не було стосунків, які можна було б назвати серйозними. Тобто я не припинив знайомитися з протилежною статтю, проте ввів у цей процес кілька правил. По-перше, взаємодія з жінками не повинна заважати іншій моїй діяльності, що має для мене вищий пріоритет. По-друге, принципово відмовляюся від будь-яких стосунків, у яких мені пропонують роль спонсора, постачальника ресурсів. По-третє, я поважаю свободу партнерки і не намагаюся щось їй диктувати в її житті. Я для неї — таке саме тимчасове явище, як і вона для мене. Не обіцяю любові до смерті. Кажу, що поки нам добре одне з одним, будемо разом, а далі буде видно. Як правило, такі стосунки тривають кілька місяців.

Чи забороняє MGTOW заводити сім'ю, одружуватися, заводити дітей?

MGTOW — це не організація, а тим паче не секта, яка щось забороняє своїм членам. MGTOW — це спосіб життя, індивідуальна філософія. Навіть якщо уявити ідеальну сім’ю без жахливого матріархального перекосу, який має місце в нинішньому суспільстві, то чоловікові все одно доведеться ставити інтереси сім’ї вище від власних інтересів. Обравши такий шлях, він автоматично зверне зі шляху MGTOW. Якщо ж відкинути неіснуючі ідеали та повернутися до реальності, в якій ми всі перебуваємо, то в MGTOW-чоловіка навіть думки не буде лізти в м’ясорубку так званого офіційного шлюбу.

Водночас не всі MGTOW є переконаними чайлдфрі. Принаймні на MGTOW-форумах обговорюється тема сурогатного материнства. Інакше кажучи, деякі MGTOW досліджують варіанти дітонародження, які унеможливлюють уярмлення потенційного батька жінками та державою.

Чи може чоловік, який має сім'ю або має дітей, але розлучений, сповідувати MGTOW?

Другий варіант — так, звичайно. Чоловіки, які пройшли через розлучення та відбирання власних дітей, складають чималу частку в американській спільноті MGTOW. Власне, їм не треба пояснювати основні переваги цього способу життя, бо вони й так мають переконливий негативний досвід, як буває «по інший бік барикад».

Щодо першого варіанта, в умовах офіційного шлюбу перехід у MGTOW неможливо реалізувати на практиці. Для дружини це означатиме переведення стосунків із чоловіком у формат «вільних». Само собою зрозуміло, що без жодних зобов’язань фінансового та матеріального плану. А це протирічить сімейному законодавству. Та й чи багато жінок погодиться зберегти формальні сімейні стосунки в таких умовах?

Якщо одружений чоловік зацікавився філософією MGTOW, це означає, що офіційний шлюб не приносить йому щастя. Тобто він перебуває в глибокій кризі, з якої можна вибратися лише через розлучення. А далі — зализувати рани, отримані внаслідок поділу майна та відбирання дітей, і вчитися жити заради себе, своїми особистими інтересами й цілями…

Що стало переломним моментом, точкою кипіння, яка привела тебе до цього способу життя?

Я мав немало партнерок, з якими намагався вибудувати «серйозні» стосунки. Але щоразу щось ішло не так. Колишні, а також деякі родичі казали, що справа в мені. Я й сам вважав себе якимось особливо невезучим і навіть «неправильним».

Проте інколи перед злетом потрібно доволі низько впасти. До рубікону прозріння мене підвела симпатія до однієї матері-одиначки (!), яка мешкала в іншому місті (!!) та була більш ніж на 5 років старша від мене (!!!). Прозрілі чоловіки скажуть, що це повний зашквар, і матимуть рацію. 😆 Я наївно вважав, що з огляду на такі непривабливі вихідні дані ця дама відчуває брак чоловічої уваги і я зможу її доволі швидко «завоювати». Натомість вона почала знайому всім чоловікам пісню — «мене потрібно добиватися», «я маю переконатися в серйозності твоїх намірів», «спочатку можу запропонувати тільки дружбу, а далі буде видно» тощо. Тоді я всерйоз замислився: «Бляха! Та що не так з жінками навколо? Не можу ж я бути настільки невезучим!».

Саме тієї миті усюдисуща корпорація Google зчитала мої думки та почала рекомендувати на YouTube різні відеоролики з правдою про кризу міжстатевих стосунків. Я їх дивився годинами без перерви та всотував нову для себе інформацію, наче спрагла земля — дощову воду. Тоді й стало зрозуміло, що моя «невезучість» в особистому житті аж ніяк не є унікальною, що інститут сім’ї направду перетворився на страшну потвору і що інформаційна Матриця нацьковує жінок ставитися до чоловіків за принципом «плати або забирайся геть». Після знайомства з російськомовними матеріалами на цю тему я поступово став цікавитися контентом з американської маносфери, де й натрапив на абревіатуру MGTOW. Дослідивши це явище, я зрозумів, що іти власним шляхом — це доволі розумний, раціональний та вигідний варіант поведінки для чоловіка, який не із власної волі опинився в матріархальному суспільстві.

Чи це назавжди? Чи припускаєш можливість повернення до «звичайного способу життя»?

Ми не знаємо, яким буде світ через 10, 20 років… Чи повірили би наші батьки, які відстоювали годинні черги в переговорних пунктах, що за пару десятиліть вони зможуть спілкуватися зі своїми близькими та знайомими через мініатюрні кишенькові пристрої? При чому ще й з відео, не витрачаючи ані копійки навіть на міжнародні виклики.  Технології розвиваються надзвичайно швидко, вони неминуче ведуть до кардинальних змін суспільного ладу.

Якщо під «звичайним способом життя» мати на увазі так звану традиційну сім’ю, то я вважаю, що час цього інституту безповоротно минув. Не тільки для мене особисто, але й для цивілізованого людства в цілому. Просто тому, що такий формат стосунків між людьми не відповідає можливостям і свободам, які люди мають у 21-му столітті. Як наслідок, найближчими роками криза міжстатевих стосунків тільки загострюватиметься. Рано чи пізно широкі верстви суспільства постануть перед питанням: «Як нам тепер бути, якщо так більше жити не можна?».

Можемо будувати гіпотези, що буде далі. Я допускаю появу своєрідної «пост-сім’ї»: чоловік та жінка сходяться разом на час, поки мають гормонально обумовлену симпатію одне до одного, в середньому на 3–5 років. А після цього мирно розходяться й шукають нових партнерів. Жодного поділу «спільно нажитого» майна, держава взагалі не втручається в життя партнерів. Так само жодних аліментів: якщо пара вирішує завести дитину, то після мирного й спокійного розлучення може реалізуватися принцип спільної опіки, коли половину часу дитина проводить з батьком, іншу половину — з матір’ю. Звичайно, якщо в партнерів вийде суперміцний союз, вони можуть зберігати його все подальше життя, ніхто їх не розлучатиме. Як на мене, такий формат стосунків куди перспективніший від нинішньої сім’ї.

Також не забуваймо, що в доволі близькому майбутньому можлива поява роботизованих та віртуальних партнерів зі штучним інтелектом як для чоловіків, так і для жінок. Кінематограф уже активно експлуатує цю тему, згадайте хоча б фільм «Той, хто біжить по лезу 2049». Окрім того, вчені активно працюють над концепцією штучної матки для виношування дитини поза організмом жінки…

Я з оптимізмом дивлюся в майбутнє та вірю, що кризу міжстатевих стосунків буде подолано. Але поки ми переживаємо її гостру фазу, для мене шлях MGTOW лишається практично безальтернативним.

MGTOW — це мізогінія? Що спільного?

Уявімо групу туристів, які подорожують на джипі національним парком у якійсь африканській країні та виїхали на галявину, де відпочиває прайд левів. Виходити з машини та йти назустріч хижакам — не найрозумніше рішення. Чи можна сказати, що така їхня обережність свідчить про ненависть до левів як виду? Очевидно, що ні. Просто вони хочуть лишитися в живих, а за великими кішками краще спостерігати з безпечної відстані, не відчиняючи двері машини та не опускаючи скло.

Поєднання жіночих інстинктів, даних природою, із сучасним античоловічим правовим полем створює смертельну небезпеку для чоловіків. Не думаю, що свідоме намагання уникнути небезпеки можна назвати ненавистю. Так само не можна вважати ненавистю розуміння жіночих інстинктів. Неможливо зненавидіти істоту за мотиви, які від неї не залежать. У попередньому прикладі ми ж не можемо ненавидіти левів, за те, що їм хочеться м’яса. Еволюція зробила їх хижаками. Водночас у просякнутому фемінізмом інформаційному полі відмова чоловіка виконувати роль витратного матеріалу, слухняного раба й постачальника ресурсів вже тягне на жінконенависництво…

MGTOW — це антипод фемінізму? Чи заперечує MGTOW всі вимоги фемінізму? Які підтримує?

Фемінізм — доволі широке поняття. В історії виділяють кілька хвиль фемінізму, кожна висувала різні вимоги — від раціональних та адекватних до зовсім радикальних і абсурдних. Про які саме вимоги йдеться?

Гаразд, тоді по пунктах. Чи підтримують MGTOW ідею рівноправності статей у доступі до освіти, трудовій зайнятості, бізнесі?

Коли йдеться про рівність можливостей, MGTOW обома руками «за». Власне, MGTOW і реалізують на практиці можливості й свободи, які чоловіки отримали в технологічному XXI столітті.

Зовсім інша річ — облудна ідея рівності результатів. У даному контексті феміністки полюбляють наводити статистику найвищого керівництва світових корпорацій, серед якого представлені майже самі чоловіки. Буцімто це кричуща несправедливість та доказ наявності бар’єрів для жінок. На цей закид дуже гарно відповів сучасний канадський філософ Джордан Пітерсон. Так, для таких високих посад існують бар’єри. Але ці самі бар’єри застосовуються й до чоловіків — це бар’єри професіоналізму, видатних особистих якостей, багатого й продуктивного досвіду тощо.

Феміністки ж виступають за те, щоб доступ до суспільних благ регулювався не через природну конкуренцію особистостей, а за принципом гендерних квот. Це дуже деструктивний і небезпечний підхід, притаманний лівакам.

Тому загалом MGTOW підтримують ідею рівного доступу до знань і можливостей самореалізації. А далі людина вже має сама продемонструвати, на що здатна, незалежно від статі.

Ба більше, MGTOW — це передбачувана реакція на втілення несправедливої рівності результатів між статями. Коли чоловіків змушують «ділитися» чесно заробленим чи-то через інститут шлюбу (в якому все майно стає «спільно нажитим»), чи-то через оподаткування (наприклад, на користь матерів-одиначок), природно, що деякі чоловіки бажають вийти з такої системи та створювати рівно стільки суспільно корисних благ, скільки споживають самі.

Як щодо контролю за народжуваністю методами контрацепції та штучного переривання вагітності?

Тут теж MGTOW є здоровою реакцією на відсутність будь-яких репродуктивних прав у чоловіка. Доля ембріона цілком і повністю залежить від волі жінки. Якщо жінка вирішить залишити дитину, яка є небажаною для її партнера, той муситиме змиритися з її вибором та потім ще багато років виплачувати аліменти. У зворотній ситуації, коли дитину хоче якраз чоловік, він ніяк не зможе відвернути аборт.

MGTOW якраз і намагаються хоча б частково повернути репродуктивний контроль чоловікові. Якщо секс заради задоволення, то тільки з ефективною контрацепцією. Якщо є свідоме бажання завести дитину, то, як уже казав раніше, досліджуються варіанти із сурогатним материнством.

Чи підтримують MGTOW ідею юридичної та фінансової незалежності жінки?

Давайте розмірковувати від супротивного. В сучасній економіці неможливо загнати жінку назад у патріархат, в якому чоловік-годувальник матиме на неї фактичне право власності. Така ситуація склалася внаслідок науково-технічного прогресу та неймовірного зростання продуктивності праці. Іншими словами, MGTOW просто приймають той факт, що ми живемо в епоху економічної незалежності статей одна від одної. Тепер і жінки, й чоловіки можуть самі дати собі раду. І MGTOW намагаються реалізувати для себе максимальні вигоди від такого стану речей.

З іншого боку, в своїх матеріалах MGTOW-блогери всіляко викривають намагання недобросовісних жінок паразитувати за рахунок чоловіків. Адже в таких стосунках вони нав’язують чоловікам обов’язок утримувати їх, проте в сучасному правовому полі жінки нічого не винні чоловікам у плані вірності. Тобто чоловіків змушують вкладатися в стосунки, які можуть завершитися за першого бажання жінки. Виникає виражений дисбаланс прав та обов’язків. MGTOW кажуть: «Хлопці! Забудьте про архаїчну роль мисливця, який тягне забитого мамонта до печери! Заробляйте на себе та витрачайте для себе. А жінки нехай самі заробляють на власні потреби, тепер вони мають для цього всі можливості».

Як ставляться MGTOW до кампанії з протидії домашньому насильству? Її ключовим принципом є те, що домашнє насильство існує між партнерами в стосунках, а перебування в шлюбі є обтяжуючим фактором у разі спричинення насильства. Одним з елементів такої кампанії є закон «про згоду на секс», який передбачає, що будь-які інтимні стосунки, на які не було добровільної згоди, є злочинними. Чи є MGTOW відповіддю на широку кампанію протидії домашньому насильству, яка фактично направлена проти чоловіків, оскільки нібито тільки вони вчиняють насильство в стосунках?

Саме так! «Хересмент», «аб’юзинг», флешмоб «Мі ту» — це неологізми, які прийшли в наше інформаційне поле із Заходу. І феномен MGTOW виник на Заході, переважно в США. Там почалася форсована кампанія з укорінення стереотипу, що жінка — це завжди жертва. А якщо є жертва, то має й бути насильник. І хто цей насильник? Правильно, виключно чоловік! Цієї миті західна юстиція фактично заперечила принцип презумпції невинуватості, який століттями був одним з її правових стовпів. «Якщо ти чоловік, отже вже винен!». Західні чоловіки не забарилися з відповіддю: вони просто вирішили максимально дистанціюватися від стосунків з протилежною статтю, які стали вкрай ризикованими в правовому плані. Немає стосунків — немає навіть потенційного складу злочину — немає зачіпок для маніпулювання чоловіками.

Упевнений, що примітивне калькування описаної кампанії в Україні неабияк популяризує MGTOW у нас. Нещодавно вийшла чергова серія плакатів про домашнє насильство, на всіх жертвами зображено виключно жінку й дитину. Інтернет вибухнув, і це мене дуже тішить. Багато чоловіків, які ніколи не чули про чоловічий рух чи MGTOW, почали ставити абсолютно слушне запитання: «Хіба насильником може бути лише чоловік?». Бо ж насильство буває не лише фізичним, але й психологічним, емоційним. Свого часу я прийшов до висновку, що найстійкіший у психологічному плані чоловік все одно має слабшу психіку, ніж психологічно найслабша жінка. Цю різницю заклала еволюція. Недобросовісні жінки зловживають цією своєю перевагою та чинять своїм чоловікам суворий режим психологічного терору вдома. Як наслідок, чоловіча смертність від серцево-судинних захворювань значно вища від жіночої. Жахливо те, що ніхто не аналізує випадки ранніх чоловічих смертей. «Не витримало серце, буває, всі ми смертні». Але якщо копнути глибше, то причиною трагедії стало те саме домашнє насильство, тільки не фізичне, а психологічне.

Закон «про згоду на секс» теж є спробою пропхати в нас не найкращий зразок законодавства розвинених країн. Наскільки я його проаналізував, він поки що обмежується доволі обтічними формулюваннями й не має юридичних механізмів для звинувачення першого випадкового чоловіка в зґвалтуванні. Це добре. Але загалом я бачу, що українське суспільство вже перевіряють, чи проковтне воно ті чи інші ініціативи, направлені на звуження чоловічих прав, чи буде реакція. Я ж дивлюся на цю ситуацію крізь призму темного оптимізму: чим більше абсурду буде в регулюванні міжстатевих стосунків, тим більше чоловіків прозріватиме й виходитиме із Системи, тим швидше Система завалиться.

Якщо вивчав цю тему докладно, чи є історичні передумови для поширення ідей MGTOW серед українських чоловіків?

Скажу більше: на офіційному англомовному сайті mgtow.com в розділі «Історія» сказано, що чоловіки завжди були схильні йти своїм шляхом. Це закладено в нас природою, і саме чоловіча впертість й потяг до всього нового, незвіданого стали основою для купи наукових відкриттів й побудови цивілізації. І так було, грубо кажучи, до XX століття, поки чоловікам не нав’язали надцінність шлюбу, дітонародження, роботи від 9-ї ранку до 6-ї вечора й стандартизованої споживацької формули життєвого щастя. Але чоловіча природа почала пручатися, й на початку нового тисячоліття з’явився феномен «червоної пігулки» й прозрілих чоловіків.

В українських чоловіків завжди було сильне волелюбство. Козацтво з’явилося в схожих умовах, коли в Речі Посполитій кріпацька неволя стала нестерпною. Тоді наші пращури знайшли чудовий вихід — опановувати дикий степ, на який не поширювалася фактична влада польського короля. Запорізька Січ — це прекрасний і переконливий аргумент, що чоловіки здатні дати собі раду в побуті й зорганізувати власне життя без надокучливого контролю з боку ієрархізованого суспільства.

Інший цікавий приклад — швидке поширення чернецтва після Хрещення Русі та заснування Києво-Печерської лаври. Не торкаючись релігійних тонкощів, можна стверджувати: вже тоді було чимало послідовників в ідеї відкинути марноту світського життя та зосередитися на якомога глибшому пізнанні буття.

Навіщо  чоловікам, які сповідують MGTOW, жінки? Лише для задоволення фізіологічних потреб?

У тому-то й річ, що MGTOW здатні жити без уваги протилежної статі та знаходити щастя в собі, в широчезних можливостях вдосконалення себе як особистості. Американські MGTOW виділили кілька рівнів чоловічого прозріння та усамітнення. Ті, хто досяг вищих рівнів, не лише обходяться без жінок — вони в принципі мінімізують контакти із суспільством до критично необхідних потреб. (Їх ще називають «MGTOW-монахами».) Що ж стосується MGTOW нижчих рівнів, то для них партнерство з жінкою — це як натрапити на акційне морозиво в супермаркеті. Якщо випала нагода «побалувати» себе без суттєвих витрат, чому б і ні? А якщо не випала — нічого страшного, від нестачі морозива чи інших солодощів ще ніхто не вмер.

Чи MGTOW-чоловіки пропагують щось, чи це особистий вибір? Чи можна назвати цей феномен проявом боротьби за права чоловіків? Якщо так, які саме права найбільше потребують захисту?

MGTOW — це завжди усвідомлений власний вибір чоловіка. Спільнота MGTOW пропагує свою філософію (переважно в Інтернеті) для тих чоловіків, яким вона може виявитися потенційно близькою. Більшість чоловіків і не підозрює, що можна жити поза маятником «сім’я-робота», при чому жити насичено й цікаво. Ми свідомі, що спосіб життя MGTOW підійде далеко не всім. Проте якщо десь є уярмлений суспільством чоловік, який після знайомства з MGTOW може знайти свої істинне щастя, доцільно поширювати інформацію про цю філософію.

Якщо говорити про рух за права чоловіків, MGTOW мають як спільні з ним риси, так і принципові відмінності. Обидва явища є закономірною реакцією на становище чоловіків унаслідок емансипації, що відбувалася під благими гаслами рівноправ’я, проте на ділі призвела до вираженого матріархального перекосу. Воднораз різною є відповідь на питання «Що чоловікам із цим робити?». Рух за права чоловіків (MRM) намагається усунути зазначений перекіс через громадську діяльність і тиск на владу. MGTOW не заперечують проти такої боротьби, проте не беруть у ній активну участь. Позиція MGTOW є наступною: так, ситуація з правами чоловіків у матріархальному суспільстві є гнітючою; водночас на нашому боці надзвичайно потужний союзник — науково-технічний прогрес. Ми живемо в епоху економічної незалежності статей одна від одної, й чоловіки можуть користуватися всіма перевагами своєї автономії, а таких переваг немало. По суті MRM намагаються змінити існуючу суспільну систему, а MGTOW діляться власними рецептами, як ефективно цю систему обходити. Як на мене, обидва підходи мають право на існування. Питання лише в тому, кому який шлях милішій.