Червона пігулка прозріння: наскільки глибокою є кроляча нора

Цей текст ґрунтується на моєму власному досвіді пізнання світу впродовж трьох з половиною десятиліть життя, досвіді багатьох людей навколо, інформації від деяких лідерів суспільної думки, що дивним чином дійшли спільних висновків, та без перебільшення досвіді людства за всю історію його існування. Це переважно лише думки, припущення, відкриті питання, на які я наразі не маю або не знаю переконливих відповідей. Водночас висловлені нижче міркування спираються на цілком науковий, а не релігійний і не езотеричний спосіб пізнання.

Передбачаю, що більшість не дочитає цей текст до кінця й закриє вкладку браузера із думкою «Ну й маячня!». Проте ті, хто осилить даний лонгрід, цілком ймовірно читатимуть останні рядки із зовсім іншим світоглядом, ніж на початку. Вважаю за необхідне попередити про це. Як кажуть, зубну пасту не запхати назад у тюбик, а фарш неможливо прокрутити зворотньо в м’ясо. Зрештою, ви — доросла людина зі свободою волі, тому читати чи не читати — ваше свідоме рішення, відповідатимете за яке лише ви самі.

Чоловік — не той, хто вміє воювати, а той, хто знає, хто його ворог.

Чеченське прислів’я

Будь-яку досить розвинену технологію неможливо відрізнити від магії.

Артур Кларк, англійський письменник-фантаст, футуролог, науковець та винахідник

(Рекомендую зробити хвилинну паузу й поміркувати над логічним зв’язком цитати Артура Кларка з карго-культом.)

За воєнними перипетіями 2022-го ми пропустили непересічну новину зі світу науки. Наприкінці 2021 року до космосу було запущено телескоп Джеймса Вебба. Одне з його  першочергових завдань — спостережне підтвердження чи спростування актуальної моделі формування нашого всесвіту, яку вчені-космологи виводили десятиліттями через теоретичні розрахунки. Так от, влітку минулого року від телескопа отримано дані, згідно з якими на початку еволюції всесвіту в ньому існувало вдесятеро (!!!) більше галактик, подібних до нашого рідного Чумацького Шляху, ніж вважалося раніше. Йдеться про час у сотні мільйонів років після Великого вибуху. Для порівняння: за сучасними уявленнями вчених наш Чумацький Шлях можна вважати сформованим через мільярди років після Великого вибуху. Тобто маємо об’єктивно зафіксований доказ, що у всесвітній родині наша галактика має чимало старших сестер, які в своєму розвитку випередили її на сотні мільйонів чи навіть мільярди років. (Запам’ятайте цей висновок, невдовзі ми до нього повернемося.)

Тепер проаналізуймо хронологію еволюції життя на нашій планеті. Для наочності викладу часову діаграму з вікіпедії (збільшується за кліком):

Що важливо зауважити на цьому графіку? Кожен наступний перехід від простіших життєвих форм до складніших відбувається швидше, ніж попередній такий перехід. Інакше кажучи, еволюційне ускладнення форм життя відбувається не рівномірно, а прискорено.

Далі простежимо закономірне продовження біологічної еволюції життя — цивілізаційну еволюцію його розумних форм  через науково-технічний прогрес. Від появи життя на Землі до появи перших людей (рід Homo) минуло близько 4 млрд років (масштаб 10⁹). Від перших Homo до появи перших міст як первинних осередків цивілізації — 2 млн років (масштаб 10⁶). Від перших цивілізацій до виходу людини в космос — усього 10 тис. років (масштаб 10⁴). І знову маємо експоненційно прискорений розвиток!

Тут я зроблю припущення: у якому куточку нашого всесвіту не зародилося б життя, його еволюція та подальший цивілізаційний поступ відбуватимуться за певними універсальними закономірностями, що проявляються й у нас на Землі, зокрема діятиме згаданий закон прискореного ускладнення життєвих форм. Це друге твердження, яке я прошу вас запам’ятати й деякий час потримати в голові.

Насправді це моє припущення аж ніяк не оригінальне: універсальні закони цивілізаційного розвитку досліджує й виводить наш сучасник — український аналітик і прогнозист Володимир Стус. І він прямо заявляє, що такі закономірності не мають залежати від форми життя, що породжує цивілізацію, — карбонової, як на Землі, силіцієвої, кібернетичної, роботичної тощо.

Станом на зараз науковці оцінюють кількість галактик у видимому всесвіті в 100-200 мільярдів. Лише одна з них — наш Чумацький Шлях — налічує понад 300 млрд зірок. Себто за нашими нинішніми спостереженнями всесвіт повинен вміщувати порядку 10²² (десять у 22-му степені) зірок чи більше. Хто пам’ятає шкільний курс хімії, пам’ятає й масштаб числа Авогадро — 10²³. Тобто зірок у видимому нам всесвіті десь стільки ж, скільки й атомів чи молекул у кількох грамах простої речовини, наприклад вуглецю. Приводжу цю аналогію, щоб ви уявили, наскільки велетенською є ця кількість. А тепер питання до вашої інтуїції: чи висока ймовірність, що Сонце — єдина зірка у відомому нам всесвіті, біля якої зародилося життя й розвинулося до розумної форми? (З того, що нам відомо про земну еволюцію, для зародження життя початково потрібне утворення «цеглинок» органіки внаслідок статистичного перебору хімічних реакцій. Хто знайомий з криптографією, знає, що успішне вгадування пароля методом простого перебору варіантів — лише питання часу. А тут мільярди трильйонів зірок, біля яких могли відбуватися такі хімічні перебори, й сотні мільйонів, навіть мільярди років часу!) Якщо на перше моє питання ваша (як і моя) інтуїція відповіла негативно, прошу пригадати перший висновок, який просив вас запам’ятати, — про численних старших сестер нашої галактики. Пригадали? Тепер друге питання до вашої інтуїції: якщо ми як розумна форма життя не самотні у всесвіті, то чи висока ймовірність, що серед таких розумних форм ми є найдавнішою?

Якщо й на друге питання ваша інтуїція відповідає заперечно, для вас буде очевидним, що серед множини розумних форм життя, які розвинулися до цивілізацій, можна виділити хронологічно першу таку форму. Назвемо її першоцивілізацією. Згадайте друге твердження, яке просив запам’ятати, — про прискорений розвиток життя після його зародження. З нього я насмілюся припустити, що першоцивілізація опанує всесвіт ще до появи другої й наступних цивілізацій, якщо хронологічна різниця між їхньою появою складає хоча би кілька десятків мільйонів років (що є дуже малим часовим проміжком відносно мільярдів років еволюції всесвіту). Просто тому, що перша цивілізація завдяки експоненційно прискореному розвитку піде в технологічний відрив. (Про відносність плину часу в різних куточках всесвіту за теорією Ейнштейна пам’ятаю, але нас цікавить не темп протікання часу, а черговість настання подій. Оскільки йдеться про ділянки всесвіту без екстремальних викривлень простору-часу на кшталт чорних дір, не має порушуватися черговість настання ранішої події перед пізнішою).

А якщо хронологічна відстань між цивілізаціями складає сотні мільйонів, мільярди років? Допускаю, що за такої фори першоцивілізація зможе знищити будь-яку наступницю в зародку, поспостерігати за нею, подосліджувати її, погратися з нею та навіть свідомо її ЗАРОДИТИ.

Нагадую, отримані завдяки телескопу Джеймса Вебба дані дозволяють стверджувати: не така вже й висока ймовірність, що цією першоцивілізацією є людство. Я ж стверджую, що не така вже й мала ймовірність, що всі цивілізації після першої будуть або її креатурою, або вона їх контролюватиме. А навіть якщо якась пізніша цивілізація (наприклад, людство) зародилася сама й першоцивілізація ніяк її не контролює… Звернемося до прикладу з мурашником (схожа аналогія обіграна в «Пікніку на узбіччі» братів Стругацьких). Якщо людям як вищій формі розуму байдуже до мурашника в лісі, мурахи точно не дізнаються про існування людей. Якщо людина заради експерименту надішле мурахам якийсь сигнал (у них хімічна сигнальна система на основі феромонів), вони не зрозуміють, що це послання від вищого розуму. Якщо людина, проходячи повз мурашник, залишить відбиток свого чобота на ґрунті, то мурахи, лазячи по відбитку, теж не збагнуть, що цей рельєф лишила розумна істота вищого порядку. Якщо перенести останній «мурашиний» приклад на нас і вищі від нас цивілізації, можна допустити, що купа «природних» космічних об'єктів можуть бути прямим їхнім слідом. Недарма ж існує місячна конспірологія.

Чудово зрозумію обізнаного читача, який ось уже кілька хвилин нестримно хоче контраргументувати мені парадоксом Фермі, й попрошу його зарахувати роздуми з попереднього абзацу до розв’язків цього парадоксу. На мій погляд, вся дискусія навколо його підтвердження/спростування пронизана пихою людини, яка внаслідок наукових проривів XIX-XX століть вважає, що пізнала майже всі фізичні закони буття (лишилося хіба що звести квантову механіку з теорією відносності). Недарма гординя — смертний гріх у християнстві. 😇 На противагу закликаю проявити скромність і припустити, що межі пізнання якщо не нескінченні, то на порядки віддаленіші від нашого нинішнього тупика. Що вже НЕОДНОРАЗОВО з'ясовувалося в історії науки. Наприклад середньовічна церква проповідувала універсальну картину буття із Землею в серці світобудови. Аж раптом з’явилися кілька вискочок — Ніколо Коперник, Джордано Бруно та Галілео Галілей… А ще якихось 100 років тому не було остаточно доведено існування повноцінних галактик ззовні Чумацького Шляху. Як уже писав, у нинішній нашій моделі всесвіту їх сотні мільярдів! Це все до того, що вищий розум може існувати у фізичних реальностях, які ми наразі не здатні навіть уявити і до відкриття яких мине ще не одне століття. Замисліться над цим і спитайте себе: а людству дійсно варто чекати на зустріч зі «зеленими чоловічками»? 👽

У принципі, тут доречно пригадати критерій Поппера й заявити, що мої роздуми про вищі цивілізації неможливо підтвердити чи спростувати на нинішньому етапі розвитку наших наукових інструментів. А відтак немає особливого сенсу розмірковувати над цим, мовляв, це ніяк не впливає на наші скромні земні клопоти. Але ж ми — люди — дещо розумніші за мурах! Ми не бачимо електричний струм, але знаємо про його існування завдяки знанню закономірностей, за якими він діє. Тож давайте спробуємо відстежити: які закономірності проявляються в наших стосунках з цивілізаціями вищого порядку, з вищим розумом?

Озирніть коротко згадані десять тисяч років людської цивілізації й спитайте: «Чого вчить історія?» Чи з часом людство стає добрішим, справедливішим? Історики, соціологи й богослови, можливо, дадуть ствердну відповідь і наведуть складну розгорнуту аргументацію щонайменше на кілька сторінок. Але, згадуючи бритву Оккама, інтуїція відмовляється приймати їхні пояснення, бо відоме нам істинне знання (наприклад, фізичні закони) зазвичай має лаконічну струнку форму. Один мій знайомий видав геніальну фразу: «Історія — режисер із неперевершеним почуттям гумору». Я ж додаю: «… І його гумор неймовірно чорний». Особисто я бачу дві закономірності, що пронизують всі тисячоліття земної історії: цікавий сюжет, тобто насиченість подіями, й максимізація страждань усього живого.

Ось один із часткових проявів останнього закону. Завдяки повномасштабному вторгненню РФ до України я засвоїв урок: практично кожне покоління пізна́є жахіття війни. Зокрема їх пізнало ще живе покоління моїх дідусів-бабусь. Вони або не застали Другу світову в свідомому віці, або народилися вже після неї й мали би прожити відведені 70-80 років під цілковито мирним небом. Факт: це сподівання виявилося ілюзією. Ілюзією, яку кілька десятиліть живив мейнстрім західної інтелектуальної думки через концепції кінця історії, сталого розвитку тощо. Якщо ви міркуєте, що завдяки цивілізованості умовного  Заходу тамтешні покоління уникнули лиха війни, нагадую: ще живі американські, австралійські й новозеландські чоловіки, яких масово примусово відправляли воювати до В’єтнаму. (І лишень після цієї війни, яка завершилася якихось 50 років тому, в США скасували призовну систему.) Про периферію сучасної цивілізації говорити не доводиться. Тим українцям, які дорікають іншим народам за недостатнє співпереживання нашій біді, хочу поставити всього два питання. Скільки разів на день ви згадували й згадуєте про війну в Сирії? Про громадянську війну в Ємені взагалі щось чули? А це все відбувається в сусідньому геополітичному регіоні. Не переймайтеся, я — такий самий недалекоглядний емоційний егоїст, який до 24 лютого 2022 року не замислювався над чужим болем від війни…

Далі рухаємося від закономірностей історії людства до закономірностей існування життя на Землі. Споглядаючи відомий радянський мультик, більшість уболівала за зайця й щиро не бажала, щоб вовк його спіймав та з’їв. Але в реальній природі вовк, який не наздожене зайця, закономірно помре від голоду — харчуватися рослинами йому не дозволяє генетично запрограмований «дизайн» хижака. За будь-якого результату погоні буде сторона, приречена на страждання й смерть:

Життя на Землі влаштоване так, що життя одного неминуче потребує страждань і смерті іншого (коли йдеться про істот, що здатні переживати страх і біль). У теорії ігор така ситуація називається грою з нульовою сумою. А якщо припустити, що існує сторона, яка в обох випадках лишається у виграші? І який тоді буде її виграш? Відповідь на картинці:

В езотериці енергію страждань називають гаввахом. Але, як писав на початку, оперуватиму не езотеричним, а науковим апаратом. Як перевести цей самий гаввах з езотеричної категорії до наукової? Застосувати вищезгаданий критерій Поппера: якщо гаввах існує як фізична величина, отже її можна виміряти! Чи можемо ми кількісно визначити страждання живої істоти? Можемо, при чому вже на нинішньому рівні розвитку наших технологій. Наприклад зробивши енцефалограму людини (чи тварини), яка відчуває дискомфорт унаслідок певної хвороби. Можна піти ще простіше: попросити певну групу людей  з конкретною хворобою описати свої больові відчуття за якісно-кількісною шкалою в балах. Звісно, в окремого пацієнта ця оцінка буде суб’єктивною. Але, чим більшою буде досліджувана група, тим ближчою буде середня суб’єктивна оцінка учасників до об’єктивного показника.

Отже, страждання живого принципово підлягають кількісній об’єктивній оцінці. Звідси я висловлюю гіпотезу про існування економіки гавваху, яку принципово можна підтвердити чи спростувати за критерієм Поппера. Як має функціонувати така економіка? За прикладом м’ясо-молочної ферми великої рогатої худоби, тільки фермою гавваху є щонайменше вся наша багатостраждальна планета, а корівками є ми — люди — й брати наші менші. Фермер зацікавлений у підтриманні балансу між розмноженням корівок, здоюванням молока із них та забиттям на м’ясо корів, які припинили давати молоко. Так і наші «фермери» ймовірно зацікавлені, щоб ми жили певний час, розмножувалися, страждали протягом життя («молоко») та в момент смерті («м’ясо»), і щоб прибуток страждань був максимальним. Як кажуть, нічого особистого, суто бізнес! А будь-який бізнес за визначенням максимізує свій прибуток. Як на мене, така гіпотеза доволі коротко і ємнісно пояснює закономірності існування життя на Землі впродовж мільярдів років та людської цивілізації впродовж останніх кількох тисяч років.

Тут може постати питання: а чому я вирішив, що вища цивілізація «фермерів» має жити за законами нашої земної економіки? Та тому, що аналогічно до базових універсальних законів еволюції різних форм життя й розвитку цивілізації загальні економічні закони мають бути однаковими для будь-якої цивілізації, що опановує ресурсообмежений простір. Приклад від супротивного: повітря — (на щастя) практично необмежений ресурс для життєдіяльності людини, тому ми ним не обмінюємося й не торгуємо.

Що ще важливо, модель космічної ферми дозволяє відійти від релігійних категорій абсолютного добра й зла в діяннях вищих сил. Чи фермер доїть своїх корів і забиває їх на м’ясо, бо відчуває до них ненависть і бажає їм якнайбільшого зла? Та ні, він їм може навіть дещо співчувати. Але все ж вищий пріоритет для нього — не добробут корівок, а економічна вигода. Знову, нічого особистого, суто бізнес!

Якщо пару хвилин поміркувати, в яких ситуаціях люди переживають страждання, неважко скласти перелік основних каналів, через які ми постачаємо гаввах до гіпотетичних «фермерів»:

• фізичний біль, насамперед унаслідок хвороб;
• біль і жах перед смертю (одноразовий акт передачі дуже сильного гавваху, як під час забиття худоби на м’ясо);
• страхи, зокрема страх смерті;
• інші негативні емоції, зокрема розчарування через несправдження очікувань.

Я спеціально виділив останні два пункти. Ці негативні фактори підвладні нашій свідомості, але про це наприкінці. Наразі ж давайте їх трохи деталізуємо. Страхи й завідомо нереальні очікування — головні елементи соціального програмування через маніпулювання людською свідомістю. Озирніться довкола: сенсом життя більшості людей є «успішний успіх», якого переважна більшість із них ніколи не досягне. Мрієте про щире кохання й щасливу сім’ю? Погугліть статистику розлучень в Україні та країнах Заходу. Вважаєте себе унікальним щасливчиком, який неодмінно стане доларовим мільйонером? Поцікавтеся розподілом населення за доходами. Боїтеся самотньої старості й тому хочете завести дітей, які за вами доглядатимуть? Замість дітей отримаєте аліменти (знову дивимося статистику розлучень) й ту саму самотню старість, але ще й у бідності! Маєте страх стати білою вороною й бути відкинутим суспільством? Станьте частиною сірої маси, поховавши свої унікальні таланти. І в усіх випадках ви щедро постачатимете «фермерам» енергію своїх страждань. Постійна заздрість, злоба, гнів і жовч — найвиразніші емоційні кольори на колективному портреті соціуму нещасних людей…

УВАГА! ЯКЩО ВИ Є ГЛИБОКО ВІРУЮЧОЮ ЛЮДИНОЮ Й НІКОЛИ НЕ МАЛИ ЖОДНИХ СКЕПТИЧНИХ ПОМИСЛІВ ЩОДО СВОЄЇ ВІРИ, ПОДАЛЬШІ ДУМКИ МОЖУТЬ ОБРАЗИТИ ВАШІ ПОЧУТТЯ. ДОБРОСОВІСНО ПОПЕРЕДЖАЮ ПРО ЦЕ Й РЕКОМЕНДУЮ ЗАВЕРШИТИ НА ЦЬОМУ ОЗНАЙОМЛЕННЯ З МАТЕРІАЛОМ. Наостанок лише раджу замислитися: чи можливо образити знання про Істину? Якщо так, ви можете обкласти хєрами собачими закон всесвітнього тяжіння й спробувати злетіти догори з даху багатоповерхівки!

Якщо дисклеймер вище вас не стосується, продовжуємо. Одного дня я довго не міг позбутися думки про ключову фразу апофатичного християнського богослов’я: «Шляхи Господні несповідимі». Точно пам’ятаю, що чув щось дуже схоже про наші мирські турботи. Твою мать!, точно: «Жінки — загадкові істоти». Коли дізнаєшся, що вся «загадковість» проявляється в двох елементарних репродуктивних інстинктах — щирого кохання до постачальників бажаних генів і награного кохання до постачальників ресурсів, — сильно лютуєш. Лютуєш на суспільство, яке через цю маніпуляцію із загадковістю безсовісно дурить пересічних чоловіків. І на себе, що роками вівся на цю саму маніпуляцію й не міг додуматися до її простецької розгадки. Тобто я вже мав прецедент пізнання, коли за незбагненністю явища чи істоти ховають просту для розуміння істину. Далі більше! Питаю себе подумки, чому чоловіки масово йдуть до РАЦСу попри нескладне раціональне обґрунтування великої шкоди цього кроку для їхніх же інтересів. Через стадний інстинкт і свої страхи. (Насамперед через страх самотності, «а вона не згодна жити разом без штампу».) А чому люди ходять до церкви?

У Біблії написано: «За їхніми плодами пізнаєте їх». Леонардо да Вінчі сказав: «Єдиним критерієм істини є досвід». Авраамічні релігії існують понад 3 тисячоліття. За цей час багато вам відомо випадків, коли проповідь запобігла війні або зупинила її? Натомість скільки прозвучало й досі звучить проповідей, які війну ВИПРАВДОВУЮТЬ! Чи рідкість, коли купа людей убивали й убивають одне одного в ім’я Христа або пророка Мохамеда? Коли обидві протиборчі сторони ідуть одне на одного, славлячи одного й того ж Христа або одного й того ж Пророка! На чиєму боці з них Всевишній? Кожна сторона наводить свою багатослівну аргументацію (знову відсилаю до бритви Оккама). Чи збігаються описані в Біблії божі принципи з реальними діяннями впродовж 2 тисячоліть християнства? Чи це все були неправильні християни, які неправильно тлумачили Святе Письмо? Мені це нагадує сміхотворні виправдання сучасних ліваків, що кривава лазня від більшовиків, маоїстів, червоних кхмерів тощо була «несправжнім» соціалізмом, але вони гарантовано побудують справжній! ТО ХТО НАСПРАВДІ ТОЙ БОГ, В ІМ’Я ЯКОГО ЮДЕЇ, ХРИСТИЯНИ ТА МУСУЛЬМАНИ ТИСЯЧОЛІТТЯМИ МОРДУЮТЬ СВОЇХ ОДНОВІРЦІВ І ГЕНЕРУЮТЬ НЕЗЛІЧЕНИЙ ГАВВАХ?

Хочете ще одну цікавинку, яка об'єднує 3 стовпові авраамічні релігії, попри багатовікову ворожнечу між їх послідовниками? Явлення одкровень і пророцтв майбутніх подій (тобто точних прогнозів) у снах. У чому предмет суперечки ревних християн з «науковими» атеїстами? Перші безсуперечно вірять в усі чудеса, описані в Біблії, а другі стверджують, що вони принципово не могли відбутися, бо суперечать науковому знанню. Я ж зроблю маленьке уточнення й покажу, що сперечатися нема про що! Біблійні чудеса суперечать ВІДОМОМУ НАМ науковому знанню. Пригадуєте третій закон Артура Кларка, винесений в епіграф? 😉 А що, якщо це лишень технології цивілізації, на багато щаблів розвиненішої за людей? І янголи уві сні та наяву (голограми або керовані галюцинації), і навіть повернення до життя чоловіка на ім’я Ісус Христос після тривалої клінічної смерті. Люди, які бачили й переживали настільки неймовірні (для нас!) події, закономірно ставали переконаними адептами явлених їм одкровень і фанатично поширювали їх серед інших людей.

Якщо читач погодиться з таким поясненням, він імовірно поставить закономірне питання: а навіщо вищому розуму періодично влаштовувати видовищні хайтекові шоу для людей? Щоб започатковувати релігії, які:

• є дуже зручним та енергоощадливим інструментом керування великими масами людей;
• забезпечують максимальний прибуток гавваху.

Повертаючись до порівняння зі м’ясо-молочною фермою, релігія — наче апаратно-програмний комплекс, що автоматизує роботу ферми й звільняє персонал від зайвої рутинної роботи.

Гіпотеза вищих цивілізацій елементарно розв’язує ще один концептуальний парадокс християнства, якому богослови присвятили не одну сотню сторінок, — теодицею, тобто виправдання існування зла у світі, яким керує всемогутній та одночасно всеблагий Бог. Є чотири твердження:

1. Бог існує.
2. Бог усеблагий.
3. Бог усемогутній.
4. Зло існує.

Можна довільно прийняти три з них, при цьому вочевидь доведеться відкинути четверте. Для усунення суперечності відмовимося від єдиного Бога:

1. Боги 1 і 2 існують.
2. Бог 1 усеблагий.
3. Бог 2 всемогутній, принаймні на Землі.
4. Зло існує, і за ним стоїть бог 2.

Але бог — поняття не наукове, тому переформулюємо науковою мовою:

1. Існують щонайменше дві вищі цивілізації.
2. Перша цивілізація має добрі наміри щодо землян.
3. Друга цивілізація має владу на Землі.
4. Зло на Землі існує, його чинить друга цивілізація для отримання гавваху.

Шановні віруючі, які дочитали до цього місця! Присягаюся, я не гордий. Щиро хочу, щоб усі викладені тут думки в дійсності виявилися повною нісенітницею, а істинною було написане в Біблії чи Корані. Мені би набагато простіше жилося за принципом «роби так-то й забезпечиш собі та своїм близьким місце в райському саді Всевишнього». Але об’єктивна дійсність навряд чи підлаштовуватиметься під мої бажання й мою віру в ті чи інші речі, особливо коли ці речі суперечать логіці й здоровій інтуїції. Тому закликаю відкинути солодкі ілюзії в ім’я Істини, хоч би якою гіркою вона не виявилися…

Наостанок кілька думок про політику. Як і більшість медійних «експертів», я міркував, що в 2022 році Путін скільки завгодно блефуватиме, але не нападе на Україну. З раціональної точки зору людини, яка націлилася відновлювати СРСР чи Російську імперію, це нераціонально: наслідки будуть протилежними. І за рік великої війни ці згубні передусім для Росії наслідки стали достатньо очевидними. Але, як хаос є вищою формою порядку, так ірраціональність — це раціональність, яку ми ще не збагнули. Якщо існує сила, зацікавлена в отриманні людських страждань, кремлівський диктатор учинив раціонально для задоволення інтересів цієї сили. Інсайди про участь московського узурпатора в окультних дійствах свідчать на користь цієї версії: як уже писав, вразливі люди з магічним мисленням — цільова аудиторія гіпотетичної лиходійної вищої цивілізації.

Загалом, страшні злочини Путіна, Гітлера, Сталіна та інших кривавих диктаторів стали можливими за двох ключових умов:

• одержимість владою в людей з психопатичним розладом особистості, зокрема з надцінними ідеями та відсутньою емпатією до чужих страждань;
• світова політична система, що в критичний момент не зупиняє таких людей, а навпаки сприяє сходженню маніяків на ієрархічний олімп.

Якщо така система сформувалася сама собою й вона суперечить усвідомленому прагненню людей жити в мирі й добробуті, чому за багато тисячоліть людство не змінило її через колективне свідоме зусилля? Чи може існувати невидима сила, яка цю систему створила й непомітно для нас підтримує?

Я принципово відкидаю теорії змов, а саме пояснення злодіянь через підступ таємного земного уряду з людей. В основі такого пояснення лежить припущення, що грубо суперечить принципу простоти Оккама: для ефективного функціонування єдиного світового уряду купа людей, задіяна в його діяльності й виконанні його розпоряджень, повинна герметично зберігати цю страшну таємницю. Ви серйозно? Це в інформаційну епоху інсайдів, зливів і розслідувань?

Якщо існує сила, зацікавлена в максимізації людських страждань, й вона володіє технологіями проникнення до свідомості людей (як у випадку з пророчими снами), вона би мала рухати політиками втемну — щоб ті щиро сприймали бажання цієї сили як власні. Як кажуть християни, «біс поплутав»…

ПІДСУМОК: ЩО РОБИТИ?

• Розміркувати над думками, з якими ви щойно ознайомилися. Якщо ви знайшли в них суттєве протиріччя, неодмінно пишіть у коментарях. Моя мотивація — не власна правота, а пошук Істини. Якщо ви маєте, що додати, або знаєте, як продовжити цей логічний ланцюжок, тим паче пишіть!
• Розповсюджувати ці думки, якщо згодні з ними і якщо не згодні. Можливо, кінцева Істина й принципово незбагнена для людини, але колективний розум наближатиме нас до неї куди швидше від наших закритих індивідуальних свідомостей.
• Триматися подалі від релігій, що примушують бездоказово вірити в казку. Звертаюся до рідновірів. Я вас украй поважаю за вашу обґрунтовану критику монотеїстичних релігій. Але вірити в Дажбога, Сварога, Перуна тощо в образах моцних чоловіків на небесах — принципово те саме, що вірити в авраамічного Господа в образі сивого давньогрецького купця. Сподіваюся, ваш світогляд набагато мудріший від дитячої віри в ще одну казку, хай і дуже красиву.
• Просто радіти, попри всі негативні події й обставини: болт космічним фермерам, а не наш гаввах!
• Не генерувати гаввах через страх. Як кажуть, очікування свята приємніше від самого свята. Так і тяжкі думки про можливу негативну подію переживаються важче, ніж сама ця подія. Це стосується навіть смерті. З-поміж очевидного обману й вашого відчуття правди не бійтеся обирати друге. Говоріть, що думаєте, робіть, що вважаєте за потрібне, і нехай буде те, що має статися. І не бійтеся набивати ґулі помилок на шляху до Істини — цей шлях ніколи не був і не буде легким.
• Не генерувати гаввах через надмірні очікування від дійсності. Хто не зачаровується, той не розчаровується.

МУЗИЧНО-ВІЗУАЛЬНИЙ ЕПІЛОГ: