Чи можуть ідеї чоловічого прозріння бути корисними для жінок

Рівень:

Сьогоднішній пост буде певною мірою провокаційним, адже його цільова аудиторія — не чоловіки. Втім, саме звернення до жінок буде логічним завершенням циклу матеріалів про нинішню глибоку кризу міжстатевих стосунків. Нагадаю, що в попередніх постах я виклав свої думки, чому сьогодні інститут офіційного шлюбу — однозначне зло, якою може бути здорова альтернатива цьому формату стосунків і як поводитися чоловікам, які прийняли «червону пігулку» прозріння вже в шлюбі.

На перший погляд, багато чоловічих блогерів учать свою аудиторію виключно споживацькому ставленню до жінки, лише як до об’єкта для задоволення сексуального бажання. Так само багато блогерів досягли відомості, говорячи про токсичність розлучених матерів-одиначок (a.k.a. «развєдьонки з причепами», РЗП чи РСП). Одні з них радять чоловікам уникати будь-яких контактів із цією категорією жінок, інші — якщо й мати справу з РЗП, то знову-таки, тільки заради тимчасового інтиму за відсутності привабливіших варіантів. Не дивно, що знайомство з такими порадами викликає серед матерів-одиначок ображену й ворожу реакцію: «І що мені тепер — застрелитися? Провалитися крізь землю? Якщо з першої спроби не вдалося побудувати сім’ю, поставити хрест на власному житті? Хіба я не заслуговую ще один шанс на щастя?». На ці питання я й хочу дати відповіді з позицій прозрілого чоловіка.

Проте спочатку невеликий дисклеймер, тобто відмова від зайвої відповідальності. Я чудово усвідомлюю, що мої думки жодним чином не переконають мінімум 9 з 10 українських жінок. Марно сподіватися однією статтею пробити потужну стіну матріархального зомбування, яку порочне суспільство вибудувало на глибинній інстинктивній прошивці жіночого мозку. Розумію, що такі, як я, в очах більшості жінок і надалі лишатимуться печерними жінконенависниками й сексистами. Моє прагнення — донести меседж до думаючої аудиторії обох статей та логічно довести, що світогляд чоловічого прозріння не є дискримінаційним чи ненависницьким щодо певних категорій людей, виокремлених за статевою чи іншою ознакою. Навпаки, ідеї «червоної пігулки» є універсальними й показують шлях виходу з глибокого болота міжстатевої кризи, в якому однаково погано і чоловікам, і жінкам.

Власне, хочу озвучити лише декілька порад для матерів-одиначок, як після шлюборозлучної м’ясорубки не опуститися на ще глибше дно, а прожити подальше життя гідно й щасливо. Хоч поради адресовані саме матерям-одиначкам, але загалом вони актуальні й для дівчат і жінок, які не мають (і, дай Боже, ніколи не матимуть) сумного досвіду розлучення:

1. Забудь про плани вийти заміж за «перспективного, успішного» чоловіка. Єдино вірний шлях — самостійно вибудовувати щастя й достаток. Для цього ти маєш усі правові можливості, а найголовніше — голову на плечах. І не треба розповідати про «скляні стелі» в роботодавців: я сам працював поряд із дамами, які власним розумом заробляли такі суми, що не снилися більшості українських чоловіків. Знаю, суспільство з усіх прасок і чайників переконує тебе, що ти — королівна, а королівнам працювати не гоже, вони заслуговують отримати все й одразу через шлюб з олігархом чи арабським шейхом. Проте озирнись довкола й ти переконаєшся, що ця установка — прямий і швидкий шлях до чергового розбитого корита. Багато твоїх подруг і знайомих знайшли собі по олігарху? Чи може серед них чимало озлоблених токсичних тіток, у яких «всі чоловіки — козли», не гідні цих уже немолодих, зморшкуватих і розжирілих «королівен»? Хочеш бути як вони й до смерті отруювати власне існування жовчю злоби на весь світ? Вибір за тобою.
2. Забудь про «серйозні» стосунки з чоловіками. Зустріла симпатичного чоловіка, з яким тобі добре, — не вішай на нього свої матеріальні клопоти, а тим паче своїх дітей. Не вимагай від нього далекоглядних обіцянок і зобов’язань. Просто насолоджуйся спільним часом із ним і дай йому насолоджуватися часом, проведеним з тобою. Якщо твій партнер сам дає раду своїм проблемам і не тягне їх у ваші стосунки, ти мусиш робити так само. Це цілком справедливо й відповідає духу рівноправ’я між статями. І не ускладнюй розставання, якщо воно настане. Ви обидва — вільні люди зі своїми долями. У стосунках обом сторонам має бути добре. Якщо це правило для когось порушено, стосунки треба мирно завершувати і йти далі.
3. Поважай право дітей на спілкування з батьком. Зі своїм єдино можливим біологічним батьком, а не лівим васьком, який «не той, хто зачав, а той, хто виховав». Ти ж не допускаєш, що в твоїх дітей може бути якась інша мати, тобто не та, яка їх народила? І, заради Бога, не промивай дітям мізки, що твій колишній — жлоб, мудак, козел, бив, пив, не любив. Це говоритиме не про якості колишнього чоловіка, а про твоє вміння розбиратися в людях. Виростуть — самі збагнуть, хто з вас був правий, а хто винний. Також не забувай, що аліменти батько виплачує на потреби ваших дітей, а не на твою нову сумочку чи туфельки. Звісно, ти можеш купити на них сумочку чи туфельки, проте перед тим замислись, як після цього дивитимешся в очі дітям…
4. Не тримай злобу й образу за пережите на весь світ. Твоє сімейне минуле — це результат виключно твого вибору та твого рішення. (Тебе ж не викрадали перед весіллям, у РАЦСі ніхто не тримав пістолета коло твоєї скроні.) Інша річ, що рішення могло бути недостатньо поінформованими. Бо про потребу жінки в сімейному затишку ти мабуть чула від усіх навколо, зокрема від найближчих родичів. Але навряд чи хтось із них розповідав про актуальну статистику розлучень. В Україні щорічно більше сотні тисяч жінок стають «развєдьонками», тож твій невдалий сімейний досвід не є якоюсь унікальною трагедією. Водночас, на відміну від них, ти можеш зробити вірні висновки з пережитого й піти гармонійним шляхом істинного жіночого щастя, а не лізти раз-у-раз під шлюборозлучну махіну.
5. Розповідай про свій досвід і зроблені висновки. Ні, від цього ти не станеш лузеркою чи лохушкою. Навпаки, якщо твій негативний досвід зупинить хоч одну жінку від помилкового вибору на роздоріжжі долі, ти отримаєш велетенський плюсище в карму. Рятуючи душі інших, ти неодмінно спасеш свою. Можу сказати, що цей блог — здебільшого висновки з моїх власних помилок між 20 і 30 роками. Мені кортить ділитися своїм досвідом й отриманими знаннями, щоб юнаки вже не повторювали моїх (насправді типових) помилок і в свої 30 були на голову успішніше від мене.

Замість резюме. Щастя — це не про шлюб з багатієм, відпочинок на елітних курортах чи фото на обкладинці популярного глянцю. Щастя — це суто внутрішній стан гармонії зі світом і самою собою, стан цілковитого спокою й відчуття причетності до чогось значно більшого й світлішого, ніж мирське багатство й марнославство. І для правильного руху далі треба порівнювати себе не з іншими жінками, а виключно із собою вчорашньою.