Хто хоч раз
вдумливо прочитав Сімейний кодекс, той не дивується такій статистиці. Адже
запропонований державою офіційний шлюб
із подальшим розлученням — це безпрограшна й надзвичайно рентабельна
шахрайська схема з доїння працьовитого лошка (іменованого також оленем) на «спільно нажите» майно й
аліменти. Простіше кажучи, зашкалюючий відсоток розлучень закладено в саму
сутність шлюбу, якщо розглядати його як звичайний юридичний договір на кшталт
угоди про купівлю квартири чи машини. Так що «нічого особистого, це лише бізнес».
Водночас у
довгостроковій перспективі описаний бізнес є програшним абсолютно для всіх
учасників, і ось чому.
Я вже описав
типову участь чоловіка в цій розводці. Про всяк деталізую для тих, хто за
читанням цього матеріалу відкриває для себе Америку. Юридично все майно, набуте
парою під час шлюбу, є спільно нажитим і при розлученні ділиться навпіл. А кому
в нас відводиться роль «годувальника»? Кому соромно заробляти менше від
дружини? Йдемо далі. Майже в 100% випадків діти після розлучення залишаються з
матір’ю. Чоловікові в кращому разі дозволено бачити їх у форматі недільного
татуся. За що ще доведеться довго воювати в судах. З роками дитину з батьком
зв’язуватиме лише генетика, все. Мати й бабця (тобто теща) регулярно
розповідатимуть чадові, що його/її біологічний тато — жлоб, мудак, козел,
бив, пив, не любив. Тому під час згаданих недільних побачень татусь із
неприємним подивом відчує, що дитина ставиться до нього вороже, в кращому
разі — просто прохолодно. І з цим він уже нічого не поробить. Йому буде
відведена роль банкомата на ніжках: давай гроші на морозиво-цукерки-іграшки та
йди геть, не забирай мій час. Водночас він мусить платити аліменти щонайменше
до 18-річчя дитини, яка, як уже написав, буде для батька цілковито чужою
людиною. Без можливості контролювати, чи витрачає мати ці гроші саме на потреби
дитини. За невиплату або прострочення аліментів передбачено жорстоке покарання:
відбирання прав на керування автомобілем, виїзд за кордон, полювання з
мисливською зброєю тощо.
Дитина
Для дитини виховання
в сучасній недосім’ї обернеться купою проблем у дорослому житті. Зростаючи з
матір’ю-одиначкою, хлопчик бачитиме перед собою лише жіночі моделі поведінки,
не притаманні для його статі. В най-найкращому разі він надолужить відсутнє
чоловіче виховання вже в дорослому віці. Тобто формування чоловічих рис
особистості запізниться мінімум на два десятиліття. В гіршому разі він так і не
набуде нормального світогляду своєї статі, залишившись безпорадним лузером по
життю. Для дівчинки дорослішання в «бабській ямі» теж не віщує нічого доброго.
З одного боку, без батька вона не бачитиме зразок нормальної чоловічності, на
який потім варто орієнтуватися при пошуку чоловіка. З іншого, мати й бабця в
режимі 24/7 вливатимуть в її вуха токсичні жіночі шаблони, що вона —
прекрасна стать, й усі чоловіки до гробу боргують їй за самим фактом її
існування. В результаті її безмірні хотілки не зможуть задовольняти навіть
найвідданіші олені. На виході отримуємо ще одну развєдьонку з причепом, при
чому нерідко з кількома «причепами» й кількома розлученнями за плечима.
Жінка
І нарешті про роль жінки в сучасному шлюборозлучному «союзі». Так, матеріально вона залишається у великому плюсі: вдало вискочивши заміж й вчасно розлучившись, колишні дружини віджимають собі цілі будинки, квартири, автівки і, найголовніше, дітей. Сюди ж додаємо 18 років аліментів, якими мати-одиначка може розпоряджатися на власний розсуд. Але це тільки один бік медалі. У довгостроковій перспективі для жінки не все так райдужно. Ставши на шлях по суті грабіжництва, люди рідко зупиняються на якійсь межі. Особливо коли від усяких психологинь та мегауспішних бізнес-вумен развєдьонка постійно чує, що «ти достойна кращого, ти достойна більшого!». Безмежні хотілки неможливо задовольнити, тому вони неодмінно ведуть до страшенної незадоволеності від життя. От і маємо покоління вічно всім невдоволених токсичних дам категорії «35+», на кожну з яких треба вішати табличку «Не лізь — уб’є!». Бо гонитва за ніштяками від ресурсних оленів, яких жінки насправді люто зневажають, ніколи не замінить істинного життєвого щастя. Долаючи рубіж середнього віку, кожна шлюборозлучна фанатка підсвідомо відчуває, що свої найкращі роки — роки розквіту своєї жіночності — незворотно змарновано. Й замість вибудовування нормальних людських стосунків із чоловіком, дітьми та й усіма іншими людьми навколо (без чого просте людське щастя недосяжне) вона глибоко очорнила свою душу. А тут іще й кармічна «отвєтка» від дорослих дітей, які часто-густо лишають токсичну матір на самотню старість…
Немає коментарів:
Дописати коментар