Як притягувати до себе жінок (історія з життя)

Рівень:

Влаштовуйтеся зручніше, в сьогоднішньому лонгріді розповім про одного знайомого, який мав суттєво більший успіх у жінок, аніж я сам та більшість хлопців з мого тодішнього оточення. Ця історія яскраво підтверджує, що жіночі балачки про бажання зустріти «справжнього, надійного чоловіка» надзвичайно далекі від їхніх істинних симпатій. На жаль, у ті (вже далекі) часи моя оленяча «прошивка» сприймала описані нижче події як унікальний виняток. Тому я не зробив правильних висновків. Точніше, цю історію я правильно «перетравив» уже через добрий десяток років, коли познайомився з матеріалами чоловічого прозріння. Тоді ж до мене дійшло, що це був аж ніяк не виняток, а навпаки — типовий прояв загального закону міжстатевих стосунків…

Забігаючи наперед, шукачам відповіді на питання «як стати альфачем» відповім фразою героя п’єси Леся Подерв’янського: «Вам так не буде». Не буде, бо поведінку цього типажа неможливо зімітувати в дорослому віці, таким можна сформуватися лише від самого дитинства. Це погана новина. Гарна новина в тому, що вам не доведеться нести по життю тягар фріка-ізгоя, чий успіх у жінок — лише приємний побічний ефект від загалом несолодкого існування. Але про все по порядку.

У свої студентські роки довелося мені познайомитися з персонажем на ім’я… нехай буде Олег. Познайомилися ми загалом випадково, проте швидко зблизилися через спільні інтереси та теми для розмов. Спілкування з Олегом було значно насиченішим за взаємини з моїми тодішніми одногрупниками. Це, до речі, доводить, що перебування в ситуативному колективі (школа, виш, робота, …) не є достатньою умовою для виникнення міцної чоловічої дружби. Тобто друзів знаходять за спільністю поглядів на життя, а не за місцем навчання чи роботи.

Перебуваючи в товаристві Олега, я одразу помітив його високу популярність серед протилежної статі. Зокрема й серед дуже вродливих дівчат, зовнішність яких відповідала максимальним відміткам на шкалі пікаперів. Ні, Олег не був класичним «альфачем», якому готові дати 90–95% жінок, і він також стикався з відмовами. Проте все ж його популярність значно перевищувала як мої власні успіхи на «особистому» фронті, так і успіхи моїх одногрупників, які постійно нарікали на складнощі в міжстатевих стосунках чи навіть повну відсутність таких. У силу фізіології я тоді переживав гострий сперомтоксикоз, тому сильно заздрив Олегові в цьому плані.

Але чим же цей персонаж так відрізнявся від хлопців-однолітків?

Відмова від погоні за високим заробітком: «Вільний час понад усе!»

На відміну від типового «успішного чоловіка», Олег ніколи не прагнув заробляти багато грошей. Ключовим тут є слово «заробляти». Тобто він не був проти грошей, але був принципово проти трудовитрат зі свого боку. Простіше кажучи, працювати йому було западло. Оскільки в реальному світі десь потрібно було брати кошти на свої мінімальні потреби, Олег задовольнявся нескладними й інколи примітивними роботами, що вимагали мінімальних зусиль й приносили мінімально необхідний дохід. Він міг працювати десь і на пів, і навіть на четвертину ставки. Такі роботи були для нього вимушеним злом у коротко-середньостроковій перспективі, проте стратегічно він мріяв взагалі не працювати. Ці плани не були абсолютно інфантильними, адже Олег доволі добре знався на практичній економіці, мав уявлення про інвестиції та пасивний дохід. Серед іншого, він тримав відносно немалі суми на депозитах в кількох різних банках, періодично знімаючи відсотки, та мав доступ до декількох об’єктів житлової нерухомості з перспективою успадкування та переходу до касти рантьє. (Власне, при мені він уже здавав студентам одну з кімнат «трьошки», в якій мешкав.)

Від вимушеного зла у вигляді поточних робочих місць Олег свідомо отримував максимум. Стосувалося це не тільки (й не стільки) зарплати. Тут він заводив цікаві знайомства, обростав соціальним павутинням та зловживав службовим становищем на рівні «нижче радара». Зокрема з несимпатичними йому колегами він практикувався в тролінгу та тонкому психологічному домінуванні. Благо, й «дрібні комашки» можуть мати критичні для підприємства чи установи функції. А поєднання цієї обставини з фізичною віддаленістю від начальства дозволяє максимально насолоджуватися навіть мінімальною владою.

Одного разу Олег похвалився мені, що йому запропонували дуже престижну для його років посаду із зарплатою суттєво вище від середньої. На моє запитання, чи погодився, він відповів: «Звісно, ні! Там довелося би пахати».

Байдужість до думки оточуючих: «Якщо я вам у чомусь не подобаюсь, це ваші проблеми, а не мої»

Ідеться про тих оточуючих, які не поділяли систему цінностей Олега й чию систему цінностей не поділяв він. Нескладно здогадатися, що під цей критерій потрапляли майже всі люди довкола за дуже рідкісним винятком (у який пощастило потрапити авторові).

Наприклад, це проявлялося в зовнішньому образі Олега. Він ніколи не користувався одеколонами чи дезодорантами. (Бо вони коштують грошей, а Олег фанатично мінімізував власні витрати відповідно до свого економічного світогляду, описаного вище). Ні, він регулярно приймав душ і від нього не смерділо, проте жодного парфумного сліду від нього також не було. Окрім того, Олег часто ходив з «нульовою» зачіскою, через що дехто помилково вважав його скінхедом. Насправді причина тому була елементарна: послуги перукарні коштують грошей, а навіщо витрачатися, якщо є знайомий із власною машинкою? Ну й що, що до неї немає насадок? Зате волосся відростатиме довше, а отже стригтися можна рідше.

Міркую, читачеві не варто в деталях пояснювати, чому Олег не надто переймався стилем одягу, в якому ходив. Головне, щоб він був зручний, чистий, ну й не заношений до повного рвання. А також щоб цей одяг діставався безкоштовно, з чиєїсь доброї волі. В крайньому разі — за дуже малі гроші.

На цьому місці рекомендується порівняти опис героя з чоловіками, які заради привернення жіночої уваги купують дуже дорогі парфуми та брендові наряди, а також користуються недешевими послугами персональних барберів…

Ставлення до протилежної статі: як звабити капризну фотомодель… допомагати в чоловічому хобі

Це найцікавіший та найголовніший розділ. Можна сказати, що Олег був ідейним ультрапатріархалом. (Хоча в ті часи ані він, ані я не були знайомі з термінологією чоловічого руху.) Він свідомо хотів створити багатодітну сім’ю з цнотливою дівчиною, не зіпсованою сучасним матріархатом. Останній критерій був настільки суворим, що не допускалося навіть користування косметикою чи носіння сережок у вухах. У жіночій класифікації Олега наявність попереднього статевого досвіду автоматично переводила даму до категорії «повний шлак». Водночас ту ж вимогу він добросовісно ставив перед собою. Тобто, на відміну від одноліток, він не просто не поспішав якнайшвидше розлучитися зі своєю хлопчачою цнотою, а віддано беріг її для своєї єдиної обраниці.

Сподіваюся, читач не належить до секти свідків «нетаких баб», тому йому не треба пояснювати, чому Олегові ніяк не вдавалося знайти свою єдину й неповторну «половинку», яка відповідала б його критеріям чистоти й порядності. Водночас це не означало відмову від спілкування з іншими представницями «прекрасної» статті. Неважко здогадатися, що 90+% її представниць уже за зовнішнім виглядом потрапляли до категорії «шлак». Тому Олег ніколи не сприймав їх як рівних собі, а натомість практикував на них витончені приниження заради власного самоствердження.

На цьому місці різного роду ґендерносвідомі психологині мабуть уявили б жахливого аб’юзера, який мусить сидіти довічно за домашнє насильство, але ніт. Олег діяв набагато хитріше і, я би сказав, правильніше. Серед дівчат категорії «шлак» він вправно визначав тих, хто проявляв симпатію до нього. Далі він запрошував їх до себе додому й після теплої бесіди за чаєм недвозначно натякав, що було б непогано продовжити спілкування в спальні. І тут наставала кульмінація: дами йому давали, але він… НЕ БРАВ. Тобто обламував їх найостаннішої миті за принципом чоловічого «динамо».

Міркую, читач хоча б раз стикався з подібною поведінкою жінок і пам’ятає всю палітру негативних емоцій у момент такого жорсткого облому. Більшість сучасних чоловіків страждали від жіночих відмов неодноразово й затямили (принаймні підсвідомо), що в міжстатевих стосунках shit happens. А тепер уявіть, наскільки несподіваним і болючим був описаний облом для дам, навколо яких завжди юрбився натовп спермотоксикозних оленів. Тобто з яким мегатонним зусиллям поведінка Олега розривала їхні шаблонні уявлення про чоловіків.

Відомо, що після одного такого випадку гостя Олега — фотомодель зі зростом баскетболістки — розревілася та вибігла з квартири, наостанок благаючи крізь сльози ніколи їй більше не телефонувати та не писати.

В інший подібний інцидент з іще цікавішим фіналом було вплутано автора. У моєму колі спілкування тоді була інша професійна фотомодель — Аліна, до якої я підбивав клинці. Оскільки я поводився з нею як типовий олень, вона мене стабільно френдзонила. Себто ставилася до мене приязно, але далі «дружби» справи не заходили.

Одного разу я поплакався Олегові на крижане серце Аліни, продемонструвавши йому її профіль у VK. Того ж вечора Олег, не питаючи мого дозволу, зафрендив Аліну й почав плідну переписку. Коли він достатньою мірою зблизився з нею та відчув симпатію з її боку, запросив до себе додому на доволі пізню зустріч. Аліна була далеко не дурепа, тому явно розуміла, чим мало б завершитися їхнє рандеву. Тобто, погодившись навідатися на нічні гостини до Олега, вона заздалегідь погодилася на очевидний «фінал». Олег напоїв Аліну чаєм, чітко переконався, що вона «не проти» й заявив наступне: «Як добре, що ти до мене завітала. Мені якраз треба до ранку намотати мідяний дріт на N-у кількість саморобних трансформаторів, тож буду неймовірно вдячний за допомогу!» І вони разом мотали дріт до самісінького ранку. Ще раз: професійна фотомодель [пауза] вночі [пауза] мотала мідяний дріт [пауза] в гостях у стрьомного лисого дивака.

Проте замість глибокої образи ця ніч обернулася для Аліни… ще сильнішою закоханістю в Олега. Коли я потім перетинався з нею, вона не раз питала: «А як там Олег поживає? В нього все гаразд? Давно не було звістки від нього. Ти йому обережно натякни, що буду рада, якщо він напише».

Чи варто заздрити таким «альфачам»? Два слова про колесо балансу

При всіх своїх дивацтвах Олег справді мав більший успіх у протилежної статі, ніж переважна більшість його однолітків-студентів. Якби не його установка на збереження духовної й фізичної цноти до зустрічі зі своєю «нетакою», він міг легко перетворити цю популярність у чималу кількість статевих контактів.

Утім, заздрості до чужих успіхів на сексуальному фронті (як і будь-якій іншій заздрості) притаманне одне суттєве викривлення об’єктивної реальності: коли ми бачимо, що інша людина в ЧОМУСЬ краща за нас, ми підсвідомо вважаємо, що вона краща в УСЬОМУ. Водночас ми можемо не знати чи просто не помічати, що колесо життєвого балансу «везунчика» є далеким від ідеального. Кілька незакритих секторів (при максимальному заповненні решти секторів), і суб’єктивно людина переживатиме стан глибокого нещастя (при тому що так, інші люди в чомусь їй люто заздритимуть).

Безпосередньо поряд з Олегом був потужний генератор життєвих проблем — токсичні батьки. Автор був знайомий з ними та переконався, що це не перебільшення. Власне, всі дивацтва героя цієї оповіді, ймовірно, були здоровою, хоч і ззовні екстравагантною реакцією психіки на зростання поряд із кровно рідними тиранами…

Підсумок

А висновок з історії згаданого персонажа простий: чим більш «несправжнім» є чоловік у своєму світогляді та діях, тим більшим є щирий інтерес протилежної статі до нього. Спрацьовує правило «від супротивного».

Бо ж ким по суті є еталонний «справжній» чоловік, якщо не звертати увагу на його показну статусність та почуття власної величі? — Звичайним безхребетним чмом, яке в усьому орієнтується на думку суспільства та зокрема жінок, себто не має за душею анічогісінько від людської особистості, самостійного індивіда.

Повертаючись до постаті Олега, по-перше, він дуже ефективно фільтрував жінок, яких міг зацікавити виключно заради побутової проституції. Просто тому, що ідейний демонстративний ніщеброд ніколи не зацікавить меркантильних дам, а тому ніколи не попадеться на гачок їхнього деморежиму.

По-друге, він свідомо чи підсвідомо застосовував правильні прийоми пробивання жінок на інстинкт щирого кохання. В ексцентричному панку-бунтарі вони відчували повноцінний внутрішній стрижень, самостійність в судженнях і діях, а також стремління досягати власних цілей без оглядки на думку хворого суспільства. Тобто в цьому диваку всього-на-всього проявлялась здорова маскулінність, здорова чоловічність, носіїв якої зовсім небагато серед загальної чоловічої популяції.