Коли кажуть, що нинішні чоловіки бояться брати на себе відповідальність за так звані серйозні стосунки, створення сім’ї та народження дітей, треба чітко уяснити один ключовий морально-юридичний момент, пов’язаний зі словом «відповідальність». Будь-яка людина лише тоді може відповідати за об’єкт чи за суб’єкта, якщо вона частково чи повністю реалізує право власності на об’єкт чи право контролю за діями суб’єкта. (Варіант із власністю на людей не розглядаємо, оскільки правове поле цивілізованих країн повністю відкидає таке право через Загальну декларацію прав людини.)
Інакше кажучи,
щоб нести відповідальність за щось чи за когось, для носія такої відповідальності
має дотримуватися баланс прав та обов’язків. Коли ми кажемо, що на роботі
начальник відповідає за підлеглого, це означає, що відповідальність начальника
збалансована його правом наказувати підлеглому та контролювати його. Як
правило, ці моменти прописані в посадовій інструкції.
Тепер ближче до
теми так званих серйозних стосунків з протилежною статтю. Порівняємо їх з
володінням автомобілем. Хоч таке порівняння й звучить провокативно, але воно є
цілком доречним. Посуди сам: для заволодіння автомобілем й користування ним
потрібні чималі інвестиції, а статус водія зобов’язує дотримуватися великого
переліку правил і постійно пам’ятати про свою відповідальність, зокрема за
життя та здоров’я інших людей. Абсолютно те саме, на думку багатьох сучасних
жінок і суворих «тижемужиків» (а насправді типових оленів-рогоносців),
стосується й стосунків (перепрошую за тавтологію) між чоловіком та жінкою.
Себто ти мусиш вкладати багато ресурсів у них та брати на себе велетенську
відповідальність.
Тільки-от тему
автомобілів я згадав аж ніяк не дарма. Усі складнощі з купівлею автівки та
користуванням нею виправдані комфортом та свободою пересування для водія.
Машина — це його власність, яку він може довіряти іншим людям,
модернізувати й переробляти на свій смак, а за появи бажання чи потреби —
продати, передати чи утилізувати її.
Водночас
сучасні «серйозні» стосунки для чоловіка — це та сама велика
відповідальність, що аж ніяк не зрівноважена вигодами для нього та свободою
розпоряджання цими стосунками. Уяви, що ти купуєш машину за ті ж чималі кошти,
витрачаєш свій час та додаткові гроші на її експлуатацію й обслуговування,
проте можливість комфортно й швидко пересуватися залежить виключно від доброї
суб’єктивної волі цієї автівки. Сьогодні вона нікуди не поїде, бо в неї розболівся
карбюратор й через це поганий настрій. Завтра вона погодиться везти тебе, але
лише якщо ти заллєш у неї дуже дороге мастило (при тому, що наявне мастило ще
може служити й служити). А післязавтра вона несподівано зникне зі стоянки під
твоїми вікнами. З’ясується, що інші машини переконали її, буцімто вона заслуговує на
значно кращого водія, а не на такого лузера й аб’юзера, як ти. Звісно, що
гроші, вкладені в твою «ластівку», вже ніхто й ніколи не поверне…
Звучить цілковито абсурдно, чи не так? Але саме такий дисбаланс обов’язків і прав у міжстатевих стосунках пропонує українському чоловікові поєднання чинних законів (найперше — сімейних) із типовими особливостями жіночого мислення. В описаному вигаданому світі примхливих некерованих автівок небажання купувати машину сприймалося б як абсолютно здорове. Навпаки, наміри зв’язуватися з авторинком яскраво свідчили би про нерозсудливість автолюбителя, його інфантилізм та невміння порівнювати вигоду з ризиками.
Тому ніколи не ведися на звинувачення в страху перед відповідальністю в стосунках. Ті, з чиїх вуст звучать ці закиди, чудово усвідомлюють усе, що я написав вище. Їхня справжня мета — змусити тебе доводити протилежне заради їхнього власного блага (у випадку з жінками-маніпуляторами), чи щоб опустити тебе до свого рівня й не почуватися чмошником у порівнянні з вільним і самодостатнім тобою (у випадку з чоловіками-оленями).
Немає коментарів:
Дописати коментар