19 квітня цього
року в Торонто відбулася надзвичайно яскрава подія зі світу сучасної філософії.
Ідеться про більш ніж двогодинні публічні дебати між словенським
психоаналітиком, філософом та культурологом Славоєм Жижеком і канадським професором психології Джорданом Пітерсоном.
Зустріч безперечно видатних мислителів сучасності вже встигли охрестити «дебатами
століття». На жаль, у нас цей захід не отримав належного розголосу, бо припав
на кульмінацію напруженої кампанії з виборів Президента України.
Тим, хто вперше
чує про зазначену подію, наполегливо рекомендую переглянути повний запис
дебатів, доступний зокрема і в українській озвучці. Гарантую, що бесіда Жижека з Пітерсоном
про актуальні та одвічні проблеми людської цивілізації несе незрівнянно більше
поживи для мозку, ніж два середньостатистичні голлівудські блокбастери з такою
ж часовою тривалістю.
Я ж хочу
зупинитися на одному фрагменті виступу Пітерсона, в якому він розмірковує над
проблемою, що турбує практично всіх, —
скільки грошей потрібно людині для щастя:
Тут варто
зауважити, що слова доповідача не є абстрактними роздумами — вони
ґрунтуються на його власному науковому доробку та на даних від його
колег-психологів і соціологів.
По суті Джордан
Пітерсон стверджує, що в матеріальному
плані щастя починається не з досягнення абстрактного багатства, а з точки
подолання бідності.
Далі подаю вже
власні думки, що підтверджують та розвивають цей умовивід.
Зі свого
життєвого досвіду та спостережень за поведінкою інших людей я дійшов до таких
висновків стосовно проблеми бідності:
- Бідність має об’єктивний нижній поріг (відомий також як прожитковий мінімум). Тобто при доході менше певної суми людина не зможе задовольняти свої фізіологічні потреби, а її фізичне виживання стане під питанням. (З повагою, ваш Капітан Очевидність. Утім, ця істина все ж має бути виписана явно для переходу до менш очевидного 2-го пункту.)
- Бідність принципово не має верхньої межі: при високих доходах теж можна жити бідно. Говорячи мовою математичних теорем, високий дохід — це необхідна, але не достатня умова безбідного життя; без грамотної фінансової поведінки людина не стане заможною, скільки б грошей вона не отримувала.
Продемонструю це на двох прикладах. Є Роман і Василь. Роман має пристойний заробіток в еквіваленті 1000 доларів США, а також має дружину й дитину. Роман орендує двокімнатну квартиру в «елітному» районі (бо переймається за свій статус серед колег і знайомих), вони з дружиною звикли купувати делікатесні продукти та брендовані товари (наприклад, одяг). Дружина Романа весь час клянчить у нього гроші на власні хотілки на кшталт нової сумочки, манікюру та косметологічних процедур. Ще однією чорною фінансовою дірою є дитина, яка потребує памперсів, спеціального дитячого харчування й ліків від типових дитячих недугів. Несучи описані витрати, Роман весь час позичає кількасот баксів у колег до наступної зарплати. Йому в принципі не вдається нічого відкладати. Колись Роман мав захоплення — ретроавтомобілі. Наступного місяця в Києві відбудеться велика виставка ретроавтівок. Проте Роман навіть не мріє потрапити на цей захід, бо одноденна поїздка до столиці обійдеться йому в зайву тисячу гривень, якої він не має. Так само йому довелося б відпроситися на день з роботи, а це означало б скорочення його доходу в наступному місяці та ще більші борги.
Заробіток Василя складає половину від заробітку Романа, а інколи й трохи менше. Василь орендує звичайну однокімнатку в «неелітному» районі, де є кілька супермаркетів та зручне транспортне сполучення з центром міста. Він відстежує в Інтернеті акції на продукти в зазначених супермаркетах. Одягається Василь відносно просто, але зручно й зі смаком. Несучи доволі скромні витрати, він без проблем відкладає щомісяця третину від заробітку. Цього року він уже насолодився 10-денною відпусткою на морі, де набрався здоров’я. Дізнавшись про виставку ретроавтомобілів, він без вагань виділив із «заначки» тисячу гривень на поїздку до столиці.
Як бачимо, на практиці високий дохід може не гарантувати безбідне існування: одному з наших умовних героїв весь час бракує грошей, він не може задовольнити свої культурно-рекреаційні потреби та постійно переживає відсутність щастя. Водночас інший чоловік має куди менший дохід, проте суб’єктивно відчуває себе щасливим та не стикається зі станом бідності.
99% з нас ніколи не стануть доларовими
мільйонерами. Проте чи варто через це відмовлятися від чоловічого щастя?
Звісно, ні! Ось деякі рекомендації, як максимізувати якість свого життя навіть
за відносно скромних доходів. Вони складені на основі мого власного досвіду та
досвіду інших чоловіків, з якими мав і маю честь спілкуватися:
- Фізіологічні потреби в людей +/– однакові. Тому краще витрачати на їхнє задоволення розумний мінімум. Наприклад, минтай у кілька разів дешевший від червоної риби, водночас містить практично стільки ж білка. Візуально неношений светр із секонд-хенду гріє так само, як і аналогічний новий светр з магазину брендового одягу.
- Не слід гнатися за понтами та статусом. Нормальна адекватна людина ніколи не засудить тебе за носіння «безіменного бренду» чи дешевого годинника. А та, яка оцінює інших людей за такими речами, явно зайва в твоєму житті. Загалом при плануванні покупки (від чобіт до автомобіля) варто орієнтуватися на оптимальне поєднання таких факторів: простота, низька ціна, зручність, надійність, функціональність, естетична привабливість тощо.
- Намагайся відкладати з доходу хоча б 30% від суми поточних витрат. У такому разі форс-мажорні витрати (наприклад, через раптову хворобу) не битимуть відчутно по твоєму бюджету та не заганятимуть тебе в борги. Звісно, чим більший % заробітку йде на заощадження, тим краще. Уявимо, що при доході у 8000 грн тобі вдається відкласти 1000 (цифри умовні). Якщо ти оптимізуєш свої витрати, щомісячні заощадження зростуть до 2000 грн. У такому разі ти незначною мірою пожертвуєш поточним споживанням, проте часова дистанція до твоєї довготермінової фінансової цілі стане ВДВІЧІ КОРОТШОЮ.
- Кредити — однозначне зло, всіляко уникай їх. Аніж брати кредит і переплачувати відсотки, краще почекати й відкласти необхідну суму в повному обсязі. Найменш ризикований інструмент заощаджень у нашій країні — долар США. За понад 20 років обігу нашої національної валюти сталося три великі економічні кризи (1998, 2008–2009 та 2014–2015 років). Упродовж зазначеного часу купівельна спроможність долара лишалася та лишається високою. Ті, хто мав «під матрацом» бакси, здолали кризові періоди з найменшими втратами. Інші валюти цивілізованих країн (євро, фунти, …) — теж варіант, проте пам’ятай про одну важливу особливість вітчизняної фінансової системи: визначальним є курс гривні до долара США. Курс інших валют до гривні визначається через курс цих валют до долара. Якщо якась валюта суттєво коливається відносно долара, вона так само коливатиметься й щодо гривні.
- Плануй свій бюджет на місяць, квартал, рік, … уперед. Веди детальний облік своїх витрат. Витрати краще планувати з певним запасом: коли за фактом витратиш менше, це буде для тебе приємним сюрпризом, а різницю можна буде відкласти до власного «фонду» заощаджень. Порівнюй фактичні витрати із запланованими в бюджеті: можливо, наступного разу цей товар або цю послугу можна буде придбати дешевше в іншому місці; можливо, через інфляцію ось цю статтю витрат варто скоригувати в більший бік.
- Уникай будь-яких стосунків із протилежною статтю, де тобі відводиться роль ресурсу, банкомата на ніжках. (Про те, як виявляти побутових проституток за їхнім ставленням до чоловіків, писав тут.) Якщо тобі здається, що твоя подруга просить за доступ до своєї вагіни не так вже й багато, то це тільки зараз. З часом за продовження ваших стосунків вона вимагатиме все більше та більше фінансових вливань. Такі наскрізь прогнилі стосунки — чорна діра для фінансів чоловіка. Якщо не розірвати їх просто зараз, ти вийдеш із них лише із зубною щіткою в кишені та потьопаєш ночувати на теплотрасу…
- Заробітчанство або вjobування — екстремальний спосіб збільшення статків, він є виправданим лише для задоволення власних фундаментальних потреб (житло, машина тощо). Найбільш безглуздо чинять ті, хто вкладає зароблене кров’ю й потом у «сім’ю», а в процесі розлучення віддає своє майно колишній дружині та дітям, для яких батько вже навічно стане чужою людиною. І найстрашніше тут — не втрата майна, а найкращі роки життя, витрачені з нульовим, а то й мінусовим результатом.
- Пам’ятай, що найцінніший життєвий ресурс будь-якої людини — це її час. Проводь свій час з максимальною користю та віддачою.
Вері файний МАТЕРІАЛ!
ВідповістиВидалити