Бик
буття (дхарми) має чотири ноги — це милосердя, аскетизм, чистота та
правдивість. В епоху (югу) Сатья він стоїть на всіх чотирьох ногах. У Трета-югу
він стоїть на трьох ногах. У Двапара-югу він стоїть на двох ногах. І ось у
Калі-югу, нашу епоху, він утримується на останній нозі, якою є правда.
(Повір’я-мем
із сучасного Інтернету на основі індуїстського часового циклу)
Життєві
випробування чітко ділять людей на дві полярні категорії: одні озлоблюються на весь
світ, в інших перенесені страждання пробуджують доброту й співчуття. Перші
мстять за заподіяне їм зло за принципом армійської дідівщини: якщо не можу
дотягнутися до справжнього кривдника, кривдитиму того, кого в змозі скривдити,
хай і невинуватого. Вони підтримують цикл самовідтворення зла на Землі,
примножуючи його. І лише другі розривають цей цикл на собі з думкою: «Я зроблю
все від себе залежне, щоб інші не пізнали тої біди, яка спіткала мене».
Чи не найглибінніше рабство, яке проявляє більшість людей, — повне узалежнення свого життя від суспільного схвалення чи осуду. Трагікомічний парадокс цього рабства полягає в тому, що ледь не кожен із цієї більшості діє цілковито всупереч інтересам себе як особистості (аж до добровільної загибелі), при цьому його жертва не робить щасливими інших представників згаданої більшості, але він твердо виконує волю суспільства як окремого колективного суперорганізму.
Чи не найголовніше протиріччя людської природи — поєднання неймовірно сильного потягу до побудови ієрархій з бунтом особистості проти ієрархічності. Це протиріччя є потужним рушієм розвитку на рівні людської цивілізації, але воно ж приносить стільки нещастя на рівні індивіда.
Цей текст
ґрунтується на моєму власному досвіді пізнання світу впродовж трьох з половиною
десятиліть життя, досвіді багатьох людей навколо, інформації від деяких лідерів
суспільної думки, що дивним чином дійшли спільних висновків, та без
перебільшення досвіді людства за всю історію його існування. Це переважно лише
думки, припущення, відкриті питання, на які я наразі не маю або не знаю переконливих
відповідей. Водночас висловлені нижче міркування спираються на цілком науковий,
а не релігійний і не езотеричний спосіб пізнання.
Передбачаю, що більшість не
дочитає цей текст до кінця й закриє вкладку браузера із думкою «Ну й маячня!».
Проте ті, хто осилить даний лонгрід, цілком ймовірно читатимуть останні рядки
із зовсім іншим світоглядом, ніж на початку. Вважаю за необхідне попередити про
це. Як кажуть, зубну пасту не запхати назад у тюбик, а фарш неможливо
прокрутити зворотньо в м’ясо. Зрештою, ви — доросла людина зі свободою
волі, тому читати чи не читати — ваше свідоме рішення, відповідатимете за
яке лише ви самі.
Коли всі
адекватні українці перейшли в режим виживання й переймаються проблемами коротко-,
максимум середньострокового планування, на жаль, трапляються й такі, хто задовбує
питанням із заголовка. Моя рекомендація, як їм приблизно варто відповідати:
А що, у Вас/тебе
є хтось на прикметі для мене? Тоді дай(те) їй мої контакти, нехай вона мені зателефонує
чи напише. Обіцяю добросовісно й детально розглянути пропозицію, а далі вже як
складеться — тут я не можу нічого обіцяти.
Багато хто знав його як багаторічного фотокореспондента видання lb.ua. Я ж мав мав честь познайомитися з Максом, коли він запустив портал Men's Rights Ukraine. Очевидно, що в нього була ще купа творчих планів. Хтось скаже: «Загинув зовсім молодим». Я скажу: «Прожив насичене і яскраве життя. У приклад всім нам!» Вічна пам'ять і пошана.
