Чому від демонстрацій за «традиційні» цінності більше шкоди, ніж користі?

Рівень:

У неділю, 2 червня, Івано-Франківськом пройшов «Марш на захист життя та сім’ї». Головні гасла учасників ходи — протидія абортам, а також пропаганді гомосексуалізму та інших «розтлінних» цінностей. Офіційним організатором заходу виступила місцева архієпархія Української греко-католицької церкви, водночас участь в акції взяли й перші особи міста. Не таємниця, що останні є представниками Всеукраїнського об'єднання «Свобода» — партії, що теж активно виступає за захист «традиційних» цінностей.

З докладним репортажем про марш можна ознайомитися на сайті «Курсу». Подібні заходи регулярно відбуваються і в інших містах, а в столиці вони зазвичай виливаються в протистояння між учасниками «КиївПрайду» та їхніми опонентами:

На моє переконання, такі демонстрації традиціоналістів практично не мають позитивного ефекту для досягнення заявлених ними ж цілей. Але про все по-порядку…

Правильна реакція на сексуальну провокацію (з к/ф «Траса 60»)

(Натиснути посилання Watch this video on YouTube.)

Специфіка Західної України в контексті чоловічого прозріння

Рівень:

Від співвітчизників, які відвідують популярні туристичні локації Заходу України, часто доводиться чути, що цей регіон суттєво вирізняється з-поміж інших своєю цивілізованістю і європейськістю. За їхніми словами, люди тут живуть помітно багатше від сусідів, а населені пункти приваблюють ошатністю та благоустроєм. Компліменти на адресу західняків звучать з неприхованою заздрістю: як казав класик сучасної української драматургії, ех, нам би так…

Сьогодні я розповім про те, що ховається за цим привабливим фасадом. Почавши з місцевої економіки, перейдемо до деяких особливостей менталітету та розподілу ролей між статями. Нижче буде цікаво: читачі з інших частин країни дізнаються дещо нове й несподіване, а місцева аудиторія, можливо, замислиться над речами, на які ніколи не звертала увагу. 😉 Але чого точно не буде, так це регіонального шовінізму в той чи інший бік: українські чоловіки стикаються з проявами вираженого матріархального перекосу суспільства в кожному куточку країни, просто в різних місцях цей перекіс має свою специфіку. Отже, поїхали!

Думки про ранги та ранговий потенціал

Рівень:

При знайомстві з матеріалами чоловічого просвітництва новоприбулий камрад неодмінно натрапляє на купу різноманітної інформації про ранги й так звану рангову теорію. Так само вчення про ранги є однією з основ курсів пікапу. Та й узагалі, мало хто не чув слово «альфач». Хтось одразу уявляє мегауспішного бізнесмена, хтось — брутального бидлосамця з тваринними повадками, але практично кожен має в голові заготовлений образ чоловіків цього типажу.

Особисто я вважаю недоцільним заглиблення в різні рангові теорії аж до точних грецьких літер. Теорій цих немало, вони багато в чому суперечать одна одній, а тому при їх детальному вивченні в голові може утворитися каша, що не сприятиме подальшому прозрінню. Тобто я не маю нічого проти ознайомлення з ранговими теоріями заради загальної поінформованості та вироблення власного погляду на питання. Але я точно проти пошуку єдино правильного вчення про ранги.

Проблема в тому, що всі рангові теорії беруть свій початок від класичної етології (академічної науки про поведінку тварин), а отже вони проектують ієрархії тваринних спільнот на людей. Водночас поведінка конкретного індивіда в суспільстві є надто складною та багатовимірною, щоб можна було достеменно визначити місце, яке він би займав у первісній зграї людиноподібних мавп. Іншими словами, сучасна людина може мати таку характеристику, але характеристика ця надто розмита для точного визначення.

Для загального орієнтування розглянемо крайні точки рангової шкали:

Чим небезпечна показна любов до дітей

Рівень:

Вас ніколи не напружувала солодкуватість, з якою деякі дорослі сюсюкають до кожної дитини, яку бачать в зоні своєї досяжності (наприклад, у громадському транспорті)? Особливо коли так поводить себе людина, яка зазвичай вкрай чванливо та хамовито ставиться до своїх одноліток.

Безсумнівно, кожна дитина гідна любові та позитивного ставлення дорослих до себе. Але чи потребує вона фальшивих позитивних емоцій від людей, які звикли отруювати життя всім довкола? Малі діти, на жаль, можуть ще не розрізняти такої фальші. Це вміння приходить переважно з роками та гірким досвідом. Проте, коли ти дивишся на подібний прояв чийогось інстинкту піклування, всередині виникає присмак огиди. Так і хочеться крикнути: «Дитино! Тікай від дяді/тьоті!» Довго намагався зрозуміти, що може бути не так в такій дрібниці, як пестощі з чужими дітьми. Нарешті зрозумів.

Оленячі бої: чому перемагає той, хто не прийшов на дуель

Рівень:

Після засвоєння вкрай гіркої червоної пігулки чоловічого прозріння починаєш абсолютно по-іншому сприймати поширені шаблони людської поведінки. Спочатку здається, що світ у твоїй голові перевернувся, проте з часом розумієш, що картина навколишньої дійсності просто-напросто стала з голови на ноги.

Серед таких несподіваних відкриттів — принципово інший погляд на конкуренцію чоловіків за жіночу увагу. Усім нам з дитинства втовкмачували, що «справжній лицар» завжди готовий прийняти бій за прихильність дами свого серця. Проте, коли отримуєш правдиве знання про психологію жінки та її привілейоване місце в сучасному світі, описане явище різко втрачає наліт благородності. Ба більше, його вже неможливо сприймати без жалю та огиди.

Ліричний відступ. Колись я дізнався історію одного чоловіка, який досяг усіх загальноприйнятих критеріїв успішності та закріпив за собою образ «бізнес-вовка». Коли його шлюб уже був на стадії глибокої кризи, він спробував заново завоювати серце дружини надзвичайно дорогим подарунком. Остання вчинила цілковито вірно: вона забрала цей подарунок, сказала, що більше вони з чоловіком нічого не винні одне одному, пішла з подарунком до свого коханця та подала документи на розлучення. Щодо вчинку чоловіка, його дуже добре зображує інтернет-мем із дівчинкою, яка каже: «Не треба так». Чому саме не треба, розбираю нижче.

Справедливість і рівність: відрізняємо здорові ідеї від небезпечної омани

Рівень:

Сьогодні я хочу далі розвинути тему міжстатевих стосунків та поговорити про загальну категорію справедливості. Що фемінізм, що маскулізм, що купа інших «ізмів» — це все ідеології. Різні ідеології можуть мати купу відмінностей, але всіх їх об’єднує одна риса: кожна ідеологія переконує своїх прибічників у тому, що при втіленні її ідей всі люди або конкретні групи людей житимуть краще. При цьому практично в усіх ідеологіях говориться про встановлення омріяної справедливості, відсутньої в нинішній момент. Тільки-от критерії справедливості в кожної конкретної ідеології є своїми. То як відрізнити той «ізм», який сприяє розвитку людського суспільства, від того, який веде до деградації та руїни?