Епоха цифрових партнерів — рай чи пекло для чоловіків майбутнього?

Рівень:

Улітку натрапив на один дуже цікавий матеріал, з приводу якого хочу поділитися своїми думками та прогнозами. Йдеться про цифрових інфлюенсерів — це штучно створені тривимірні моделі людей, які здійснюють комунікацію з реальними людьми задля просування комерційних брендів та різних ідей. Їх уже встигли охрестити Digital sapiens — цифровими людьми. Якщо коротко, то цей феномен не є простою примхою великих компаній погратися з високотехнологічною віртуальною реальністю. Річ у тім, що залучення цифрових образів в галузі реклами та піару уже є вигіднішим від співпраці з живими людьми (а бізнес за визначенням прагне до максимізації прибутку та мінімізації витрат):

1. Найняти невелику команду 3D-дизайнерів дешевше, ніж утримувати штат стилістів, візажистів, фотографів та операторів для роботи з реальною моделлю.
2. З цифровими інфлюенсерами не треба перейматися про негативні людські фактори — втому, перепади настрою, нервові зриви, алко- та наркозалежність, місячні, старіння тощо.
3. НАЙГОЛОВНІШЕ: сучасні технології візуалізації забезпечують настільки високу схожість діджитал-сапієнсів зі звичайними людьми, що деякі користувачі соцмереж свято вірять, буцімто це і є живі люди. Іншими словами, вже сьогодні віртуальні образи, детально пророблені в плані зовнішності та спілкування, успішно проходять тест Тюрінга.

Не дивно, що модельний бізнес відчутно нервує через популяризацію цифрових інфлюенсерів: цей тренд може залишити професію манекена в історії, як свого часу поява двигунів внутрішнього згоряння запустила зворотній відлік часу до зникнення багатьох професій, пов’язаних з конями.

Хто стежить за маносферою (особливо за американською, зокрема за матеріалами MGTOW-блогерів), не міг не натикатися на контент, присвячений секс-лялькам та загальній ідеї стосунків зі штучними партнерами. Так, усі розуміють, що станом на сьогодні навіть найреалістичніша силіконова лялька не здатна дати чоловікові того задоволення, яке він отримує в пристрасному сексі зі «шкіряною» жінкою. Проте темпи розвитку технологій та зокрема тренд із цифровими інфлюенсерами переконують, що поява повноцінних синтетичних замінників для живих сексуальних партнерів — лише справа часу (при чому схоже, що не такого вже й тривалого). Принаймні технічні можливості для цього мають з’явитися зовсім незабаром. Не дарма ця тема все частіше відображається в мейнстрімовому західному кінематографі.

Тим, хто не вірить, що штучний сексуальний партнер¹ зможе повноцінно замінити живу людину, я сміливо заперечую: не тільки замінить, але й перевершить її! Доказом тому є проста аналогія. Синтетичні вуглеводи здаються нам смачнішими за цукри, що зустрічаються в дикій природі. Еволюційно наші смакові рецептори «заточені» на задоволення від ледь солодкуватого яблука-дички. Принципово інших смаколиків в епоху формування нервової системи Homo sapiens не існувало. Проте з того часу людство навчилося кулінарії. І, о диво, шматочок торта здатен викликати справжню смакову ейфорію. Це зумовлено тим, що наші смакові рецептори не розраховані на таку ударну концентрацію вуглеводів (адже в дикій природі її ніколи не існувало), їх просто зашкалює від задоволення. А тепер уявіть, що жива жінка — це своєрідне яблуко сексу², до задоволення від якого нас привчила еволюція, а синтетична жінка — шматочок торта, який випік найдосвідченіший кондитер…

Не розповідатиму про чудовий час, який настане після появи ідеальної штучної жінки з усіма привабливими рисами живих жінок, проте без типових жіночих недоліків³. Чимало чоловічих блогерів вже порушували цю тему. Я ж хочу звернути увагу на суттєву загрозу, яку можуть становити штучні сексуальні партнери.

Немає потреби описувати прозрілим чоловікам, що таке залежність від «пілотки» («ватрушки», «пельменя», «вареника», etc.) — вони або самі страждали від цього, або бачили, до чого доводила вагінозалежність їхніх рідних, друзів чи близьких. Та й кількість упоротих оленів, які принципово не готові сприймати матеріали чоловічого прозріння, в багато-багато разів перевищує кількість адекватних чоловіків (прозрілих або спроможних до прозріння). Звертаю увагу, що поки йдеться про катастрофічні наслідки залежності від живих жінок. А живі жінки, як ми знаємо, мають купу недоліків: вони пітніють, деякі з них хроплять, у них стабільно росте волосся в певних місцях, яке треба регулярно голити, більшість втрачає сексуальну привабливість уже до 35–40 років, вони можуть жиріти, під час менструацій вони не тільки недоступні для сексу, але й стають токсичними в психологічному плані. Так само більшість жінок не зможе підтримати бесіду на такі чоловічі теми, як рибалка, комп’ютерні ігри, моделювання, інші захоплення технічного  характеру…

Тепер поміркуйте над тим, наскільки залежним може стати чоловік від істоти, яка позбавлена всіх цих недоліків. У цьому разі нинішній матріархат здаватиметься квіточками в порівнянні з «робоматріархатом». Інакше кажучи, якщо Система здобуде контроль над стосунками із синтетичними партнерами, вона зможе експлуатувати чоловіків іще сильніше, ніж робить це зараз. Повертаючись до порівняння із солодощами, потенційно так звані еліти отримають можливість «підсаджувати» чоловіків майбутнього на сексуальні «тістечка», а через певний час створювати штучний дефіцит та продавати їх за астрономічні гроші. Щоб зрозуміти загрозу від такого варіанта, згадайте про кількість людей (особливо в розвинених країнах), які мають серйозні проблеми із зайвою вагою через любов до солодкого й при цьому нічого не можуть вдіяти зі своєю залежністю…

Водночас я не закликаю заздалегідь упадати в песимізм. Майбутнє все розставить по своїх місцях. Чим вільнішим та різноманітнішим буде ринок штучних сексуальних партнерів, тим важче матріархальній Матриці буде впливати на нього. У будь-якому разі, вже сьогодні сексуально незадоволені чоловіки з усіх кутків світу створюють потужний платоспроможний попит на майбутній синтетичний «товар». Уся справа за технологіями робототехніки та штучного інтелекту, які не тільки дозволять досягнути необхідного рівня схожості з живим партнером, але і які можна буде «поставити на конвеєр» з відносно невисокою ціною кінцевого «продукту». Також допускаю, що при реалізації описаної вище загрози ви завжди знайдете добрих хакерів, які за помірну плату очистять вашу подругу від шахрайської матріархальної прошивки. 😇

ПРИМІТКИ:

¹ Тут принципово не важливо, яке технічне втілення він матиме. Це може бути роботизована секс-лялька або віртуальна партнерка, або ще щось інше. Я схильний вважати, що другий варіант є найбільш реальним у найближчій перспективі. Коли користувач захоче всамітнитися зі своєю партнеркою та зайнятися сексом, йому знадобиться шолом віртуальної реальності (уже є в широкому продажі) та інтерактивна секс-іграшка з чутливими сенсорами. Якщо ж юзер забажає просто прогулятися парком з віртуальною подругою, йому стане в нагоді гаджет доповненою реальності (на кшталт Google Glass або аналога). Різні сценарії взаємодії з партнеркою можуть реалізовуватися через найрізноманітніші пристрої, синхронізовані з «двіжком» її штучного інтелекту (який, наприклад, може неперервно оброблятися на сервері). Нагору

² У цьому порівнянні сучасні жінки — це сортові яблука з підвищеним вмістом вуглеводів (косметика, догляд за собою, сексуально провокативна манера вдягатися тощо). Тобто жінки давно навчилися прицільно бити по сексуальних «рецепторах» чоловіків. Таке штучне підкреслення та підсилення рис, отриманих від природи, називається суперстимуляцією. Нагору

³ Для дам таке майбутнє є не менш привабливим. Можливо, саме в синтетичній істоті буде втілено міфічний ідеал «справжнього чоловіка», якому за визначенням не може відповідати жоден живий чоловік. 😍 Нагору