«Упередження виживання»: чому невдача повчальніша за успіх

Рівень:

Сьогодні я хочу торкнутися одного цікавого феномена з теорії ймовірностей, знання якого може суттєво змінити твоє життя на краще. Йдеться про упередження виживання (англ. survivorship bias або survival bias).

По суті це мисленнєва помилка, коли ми зосереджуємося лише на історіях зі щасливим кінцем, випускаючи з уваги всі інші випадки без такого кінця. Один з прикладів — поширена думка про доброту дельфінів, які штовхають тонучих людей до берега й таким чином рятують їм життя. Але при цьому ми не знаємо, як часто дельфіни штовхали тонучих у протилежний від берега бік. У таких випадках купальник просто поповнює статистику потоплених або зниклих безвісти.

Ми не можемо впливати на поведінку дельфінів чи інших диких тварин, водночас знання про упередження виживання здатне рятувати життя й долі в речах, які безпосередньо залежать від людини. Ось показовий приклад з тематичної статті на Вікіпедії:

Під час Другої світової війни статистик Абрахам Вальд врахував упередження виживання у своїх розрахунках мінімізації втрат бомбардувальників від ворожого вогню. Дослідники Центру військово-морського аналізу провели дослідження пошкоджень літаків, які повернулись з завдань, та порекомендували додати броні у місця, пошкодження яких було найчастіше і найбільше. Вальд зазначив, що дослідження врахувало лише літаки, які повернулися з завдання — збиті бомбардувальники не були присутні для оцінки їхніх пошкоджень. Таким чином, дірки у літаках, що повернулися, були ділянками, попадання в які насправді дозволяє бомбардувальнику повернутися на базу. Натомість він запропонував ВМС додати броні на ділянки, які були неушкоджені на вцілілих літаках, оскільки при попаданні у ці ділянки літак буде збитий.

Контакт з дельфінами в морі чи небесні баталії — надто специфічні ситуації. Я ж хочу продемонструвати, як уникнення УВ здатне покращити життя середньостатистичного чоловіка.

По-перше, раджу завжди проявляти недовіру та скепсис щодо всіляких бізнес-тренінгів «для широкого загалу», коучингів  та численних книжок з біографіями успішних людей на кшталт покійного Стіва Джобса. Справжні історію успіху (особливо фінансового) є невідтворюваними з точки зору статистики. Якщо сьогоднішній мільярдер заробив свій мільярд на відкритті унікальної ніші товарів чи послуг, то завдяки йому ця ніша вже точно закрита для новачків. Це не заперечує шанс пересічної людини теж стати мільярдером, але в цьому їй допоможе унікальний власний досвід, інтуїція та спостережливість, але аж ніяк не готові чужі підказки. Саме тому тренінги штибу «суперуспішний виробник морозива навчить вас заробляти на морозиві» є чистим шахрайством: жоден успішний бізнесмен не поширюватиме власний секрет успіху, щоб не створювати собі конкуренцію. «Суперуспішність» такого «коучера» полягає лише у вмінні розводити довірливих лохів, які досі сподіваються, що чужі їм люди активно змінюватимуть їхнє власне життя на краще.

По-друге, якщо історії успішних людей переважно є надто унікальними для повторення, то історії невдач навпаки є доволі типовими. Аналіз таких випадків породжує цілком практичні висновки, як не повторити чужі помилки у власному житті. Ось кілька прикладів на теми, пов’язані з міжстатевими стосунками та чоловічим прозрінням:

• Щоб затягнути родича/друга/колегу в шлюб, йому нерідко розповідають про зразкові міцні сім’ї літніх людей, які багато десятиліть живуть неройзлийвода. «Й у тебе так вийде!» Проте ніхто не каже хлопцеві, що такі щасливі пари складають мізерні відсотки в загальній статистиці сімейної демографії, а от шанси пережити розлучення — понад 50%.
• Не раз стикався з рекламою чоловічих «тренерів», які, серед іншого, буцімто знають таємницю виходу із френдзони. Не заперечую, що в когось колись це вдавалося (існують же живі люди, які відкопували скарб у себе на городі). Проте чи багато в твоєму оточенні знайомих, яким пощастило зі скарбом? Так само з усіх відомих мені історій про френдзону (включно з моїми особистими) ще нікому не вдалося перетворити її на повноцінні стосунки. Висновок: якщо дівчина почала пісню про «давай почнемо просто з дружби», куди раціональніше одразу її злити та перемкнутися на інші кандидатури, ніж намагатися завоювати «принцесу» ціною твого часу, твоїх нервів і твоїх грошей. А надто ще й платити свої кревні якомусь лівому типу, який буцімто тобі в цьому допоможе.
• Життєві історії безхатьків та інших маргіналів є доволі типовими. Гидливо поспілкуватися з ними віч-на-віч? YouTube у поміч! Як правило, там все шаблонно: була сім’я, майно, жінка з тещою почали робити «підкоп», налаштували дітей проти чоловіка, знайшли чорного ріелтора/нотаріуса та й викинули його з власного житла. Висновки роби сам.

У підсумку пропоную такий алгоритм оцінки, чи варто братися за повторення чужих перемог у власному житті:

1. Оцінити, наскільки успіх у якійсь справі є відтворюваним, та прикинути +/–, якими є шанси на виграш у такій лотереї. Розрахувати добуток успішних шансів на цінність успіху для тебе самого (а не з точки зору суспільних стереотипів «як це круто»).
2. Дослідити, якими є шанси на неуспіх. Розрахувати добуток програшних шансів на втрати від безуспішної участі в запропонованій життєвій лотереї.
3. Порівняти результуючі величини з пунктів 1 та 2: якщо ймовірні втрати переважують імовірний виграш, не братися за таку справу; якщо навпаки, індивідуально й під власну відповідальність вирішити, ризикувати чи ні.