Про глибинне прагнення людей до тиранії

  

Від початку великої війни мене непокоїть одне питання.

Людській цивілізації щонайменше 10 тисяч років. Кілька тисяч років існує філософія, а впродовж минулих століть неабияк розвинулися психологія й антропологія. І за весь цей довгий час людство не виробило ефективних запобіжників, щоб психопати не отримували високі владні пости. Хоча така задача не є надскладною, адже діагностика психопатії (антисоціального розладу особистості) є відносно простою й доволі точною. В принципі, якщо якийсь чиновник демонструє брак емпатії до інших людей й одночасно марить надцінними ідеями, його треба якнайшвидше спроваджувати на «заслужену» пенсію. Бо якщо він дорветься до верховної влади в своїй країні, якщо він стане одноосібним тираном-диктатором з надпотужними повноваженнями, то полиється кров мільйонів і десятків мільйонів. Так було все XX століття, і в столітті новому нічого не змінилося, в цьому українці пересвідчуються щодня на власній біді…

То що ж заважає психічно здоровим політикам не пускати до владного олімпу відвертих покидьків, неадекватність яких помітно здаля? Тим паче, що в спецслужбах навіть найменших країн завжди є штатні фахівці з психологічною та психіатричною освітою.

Актуальна інфографіка за 2023 рік

Щоб переглянути зображення в оригінальному розмірі, клацніть на ньому.

Скільки нам відведено: порахувати може кожен

 

Опис методики підрахунку

У якості вибірки взято 102 випадкові поховання на місцевому діючому кладовищі, а саме 53 жіночі й 49 чоловічих могил. Пропорцію дотримано відповідно до офіційної статистики, за якою чисельність жінок в Україні перевищує чисельність чоловіків усереднено на 10%. У вибірку включено лише нещодавні поховання з датою смерті від початку 2010-х і пізніше. До вибірки не включено військові поховання, тому зібрана статистика є актуальною для цивільного населення. За офіційними даними, наразі війна вкорочує вік українських чоловіків у середньому на 8 років.

Результати

З Новим 2024 роком!

Нинішня новорічна пора мабуть є найменш святковою за настроєм співвітчизників. І, знаєте, я бачу в цьому позитив. Позитив у позбавленні від фальшивої, наче пластикові ялинкові прикраси, метушні навколо цього свята, від погано награних привітань «щастя-здоровля», від бажання нажертися-напитися до нестями, від необхідності проводити цей час з душевно чужими людьми — співробітниками, родичами «десята вода на киселі» тощо.

Натомість є достатньо часу для роздумів про справді важливе. Особисто я віддаюся роздумам про власну смертність. Без поринання в чорнушний сум, а зі спокоєм і раціональним урахуванням цієї обставини при плануванні будь-якого майбутнього. Memento mori — мудро зауважили древні. Ці думки остаточно переконують в ілюзорній цінності цілей «успішного успіху» — добиватися статусу альфа-примата й царя ієрархічної гори. Марнославно перейматися власним віддзеркаленням в очах натовпу, коли кожен день може стати твоїм останнім, — істинне безумство. Думки про смертність не «колись там дуже далеко», а в цілком оглядній перспективі переносять пошуки сенсу буття набагато глибше.

Спробуйте уявити власне життя як кінострічку. Кожен фільм має скінченний хронометраж. Поганий фільм лишає по собі відчуття порожнечі згаяного часу. Після перегляду дійсно хорошого фільму зостається солодка печаль глибоких вражень. З одного боку, ви все ще переживаєте крутизну побаченого, а, з іншого, усвідомлюєте, що сам перегляд лишився в минулому і враження «як уперше» вже ніколи не повторяться. (Те саме, до речі, відчувається після цікавих подорожей.) Це нормально. :) Ми не знаємо сценарію, за яким знімаємося в стрічці найвеличнішого з режисерів — історії. Ми не можемо бути впевненими, що персональна стрічка кожного з нас буде повнометражною. Але ми точно можемо грати щиро, яскраво й гідно!

Друзі! Мирних свят і гідно прожити Новий 2024-й! І щира подяка всім, завдяки чиєму подвигу ми зустрічаємо 2024-й!

Ключові технології епохи — технології правди

Бик буття (дхарми) має чотири ноги — це милосердя, аскетизм, чистота та правдивість. В епоху (югу) Сатья він стоїть на всіх чотирьох ногах. У Трета-югу він стоїть на трьох ногах. У Двапара-югу він стоїть на двох ногах. І ось у Калі-югу, нашу епоху, він утримується на останній нозі, якою є правда.

(Повір’я-мем із сучасного Інтернету на основі індуїстського часового циклу)

Про роздоріжжя випробувань

Життєві випробування чітко ділять людей на дві полярні категорії: одні озлоблюються на весь світ, в інших перенесені страждання пробуджують доброту й співчуття. Перші мстять за заподіяне їм зло за принципом армійської дідівщини: якщо не можу дотягнутися до справжнього кривдника, кривдитиму того, кого в змозі скривдити, хай і невинуватого. Вони підтримують цикл самовідтворення зла на Землі, примножуючи його. І лише другі розривають цей цикл на собі з думкою: «Я зроблю все від себе залежне, щоб інші не пізнали тої біди, яка спіткала мене».

Пара думок

Чи не найглибінніше рабство, яке проявляє більшість людей, — повне узалежнення свого життя від суспільного схвалення чи осуду. Трагікомічний парадокс цього рабства полягає в тому, що ледь не кожен із цієї більшості діє цілковито всупереч інтересам себе як особистості (аж до добровільної загибелі), при цьому його жертва не робить щасливими інших представників згаданої більшості, але він твердо виконує волю суспільства як окремого колективного суперорганізму.

Чи не найголовніше протиріччя людської природи — поєднання неймовірно сильного потягу до побудови ієрархій з бунтом особистості проти ієрархічності. Це протиріччя є потужним рушієм розвитку на рівні людської цивілізації, але воно ж приносить стільки нещастя на рівні індивіда.