Маніпуляція «Хто тобі піднесе склянку води в старості?»: розбираємо докладно

Рівень:

Хлопці й чоловіки, які не поспішають з одруженням і народженням дітей, часто чують питання: «Якщо не матимеш нащадків, хто тобі піднесе склянку води в старості?». Люди, з вуст яких лунає це питання, нібито бажають холостякові виключно добра. Та чи так це насправді?

Давайте поговоримо про чоловічу старість й підготовку до неї серйозно.

По-перше, чому запропонований варіант із дітьми — тими самими «підстаканниками» — дуже ризикований. В Україні стабільно високий відсоток розлучень — понад 50%. У разі розлучення за законом чоловік позбувається половини «спільно нажитого» (а насправді тяжко заробленого ним) майна. Суд майже завжди залишає дітей матері. Чоловікові ж присуджують аліменти з украй жорсткими санкціями за їх несплату — відбиранням водійських прав, забороною виїзду за кордон, анулюванням дозволу на мисливську зброю тощо. У кращому разі він зможе бачитися з дітьми у форматі «недільного двогодинного татуся». Проте навіть тоді він уже нічого не поробить із зомбуванням дитини колишньою, що татко — жлоб, мудак, козел, бив, пив, не любив ©. Себто ймовірність того, що до старості ви збережете теплі стосунки зі своїми рідними дітьми, менше половини. За цього сценарію ви не тільки не отримаєте запланованого піднощика «склянки води», але й позбудетеся майна та грошей, які були б дуже доречними в літньому віці.

Та й навіть якщо вас омине розлучення, поміркуйте, чи приємно людині однієї миті усвідомити, що її поява на світ замислювалася для того, щоб послужити «консервою»  на старість батьків. Це може обернутися тяжкою кармічною відплатою. І прикладів такої відплати повно навколо: погляньте на бідних самотніх пенсіонерів — більшість з них не бездітні. Чому їхні діти не носять їм склянки з водою?

Отже, заведення дітей з цинічною думкою про свою комфортну старість, — варіант точно не оптимальний.

Якщо ви не витрачатиметеся на сім’ю та дітей і не розтринькуватимете гроші наліво й направо, то при помірних трудовитратах зможете накопичити собі на цілком нормальний рівень життя в старості. Питання лише в тому, як зробити так, щоб зароблене не знецінилося. Особисто я тут не фахівець, але, наскільки знаю, купівельна спроможність золота в довгостроковому періоді сильно не падає, а от навіть найтвердіші світові валюти впродовж десятиліть сильно девальвують. Проте заощадження — це не зона інформаційної темряви, Інтернет у поміч!

Пропоную розглянути описану проблему в глобальному масштабі. В країнах умовної цивілізації безпрецедентна кількість людей проживає фертильний вік, не народжуючи дітей. Це означає, що через кілька десятиліть проблема «склянки води» буде актуальною для дуже значної частини суспільства. При чому ця сама частина лишиться з грошима, не витраченими в шлюбах та на дітей. Отже, у величезної кількості людей буде певна проблема й ці ж люди сформують платоспроможний попит на ефективне рішення цієї проблеми. Імовірно, ринок і технічний прогрес і цього разу все розрулять. Наприклад, завдяки випуску яких-небудь роботів-доглядальниць (які, за великим рахунком, повинні бути не набагато складніше роботів-пилососів).

Інше питання, чи варто аж так детально планувати все наперед. Уявімо собі сучасного 70-річного пенсіонера, який почав планувати старість у свої 30 років, себто в 1980 році, ще за СРСР. Чи міг він тоді прорахувати падіння соціалістичної економіки й прихід економіки ринкової? Чи міг він тоді знати, що незабаром шлюб не гратиме жодної ролі в розв’язанні «житлового питання»? (Хто з молоді не знає, за Союзу отримати державну квартиру могла лише сімейна пара. А вільного ринку житла за гроші не існувало в принципі). Чи передбачив би він, що купу побутової рутини візьме на себе відносно недорога техніка? Відповідно, тодішнє його бачення умов своєї старості вірогідно було дуже далеким від реалій нашого часу. Так само й ми навряд чи навіть приблизно вгадаємо, яким світ буде за кілька десятиліть.

Одне можна сказати з упевненістю: дбайте про здоров’я, особливо про збереження своїх розумових здібностей. Пам’ятайте, що паління й алкоголь погіршують ці самі здібності. І тримайте весь час в голові, що старість настане не колись аж там, через нескінченний час задоволень і веселощів, а вже через кілька десятиліть. Водночас не драматизуйте це усвідомлення, адже той, хто весь час думає про чорний день, робить кожен день свого життя чорним.